Нікчемне рішення судді Шевченківського райсуду Львова Галини Білінської, яким вона начебто виправдала Андрія Слюсарчука, викликало шквал обурення в суспільстві. Сам псевдолікар з дипломом швачки на своїй сторінці в соцмережах уже пише, що майже щодня стоїть за операційним столом. Якщо це так, то можна вважати, що рішення громадянки Білінської — це, власне кажучи, перший крок у тому, щоб псевдолікареві дати судовий дозвіл на вбивство нових пацієнтів.
— Це рішення можна пояснити безсоромною корупцією в суді, адже матеріали справи не давали підстав для виправдання Андрія Слюсарчука, і жодних нових важливих документів за останні дванадцять років там не з’явилося, — каже журналістка “Експресу” Світлана Мартинець. — Це можна назвати вироком усьому українському судочинству, якщо в його лавах досі працюють такі особи, як громадянка Білінська. Аргументи, якими вона мотивувала своє рішення, просто смішні. Тому не випадково постає питання щодо її компетентності. Я ж не відкидаю, що і без фінансової мотивації тут не минулося. Є декілька чинників, які, як на мене, змусили її ухвалити таке рішення. Цілком можливо, що суддя, яка вже декілька років не може пройти кваліфікаційне оцінювання, взагалі на це неспроможна, а тому незабаром не буде суддею. Тож могла спокуситися на великий “гонорар” покровителів Андрія Слюсарчука — на безбідну старість, так би мовити. Другий — на суддю Галину Білінську є компромат, якого вона страшенно боїться, й під тиском могла ухвалити таке нерозумне рішення. А може, вона взагалі працює на п’яту колону, на Росію, щоб посіяти зневіру в українському суспільстві. Не сумніваюся, що апеляція без жодних вагань скасує це рішення Шевченківського суду, якщо й туди не дотягнулася волохата рука корупції. І переконана, що на суддівській кар’єрі Білінської буде поставлено великий хрест.
Цікаво, чи наважилася б Галина Білінська лягти під ніж Слюсарчука? Ця особа нічим не відрізняється від самого псевдолікаря, бо своїм рішенням грається людськими долями. Адже якби її рішення було остаточним (на щастя, воно таким не є), Слюсарчук і далі міг би “лікувати”, відправляючи своїх пацієнтів прямо на цвинтар.
Дивно, як суддя Білінська ще не вписала у своє рішення рекомендацію відправити Слюсарчука у військовий госпіталь лікувати поранених воїнів. Хоча у себе у фейсбуку цей псевдолікар розповідає, що кожного дня проводить операції. Тобто громадянка Білінська фактично зробила крок до того, щоб легалізувати вбивства. Той папір, який вона підписала, — це удар у спину всьому суспільству. Знівельовано роботу журналістів, правоохоронців, суддів. Ця справа наочно демонструє прогнилість судової системи і віру окремих суддів у свою безкарність. Вірю, що суспільство належно зреагує на рішення Галини Білінської.
— Чому, на вашу думку, саме зараз з’явилося це рішення суду?
● С. Мартинець:
— Бо схоже, що його покровителі знову отримали вплив. Слюсарчук їм потрібний. Мова йде про п’яту колону на чолі з Дмитром Табачником, людей , котрі проштовхували ідею повернення України під російський контроль. Їм потрібні такі маріонетки, псевдоспеціалісти на різних посадах, щоб керувати ними, смикаючи за нитки. Вони сподівалися, що українці зайняті війною, результатами виборів у США, відповідно ніхто не реагуватиме на це рішення. От чому громадянка Білінська, котра аж шість років тримала цю справу, раптом вирішила її завершити. Вона фактично назвала неграмотними десятки слідчих, прокурорів, суддів, знецінивши їхню роботу. Єдине, чого громадянка Білінська не врахувала, це те, що війна українців дуже сильно змінила. І вони не терпітимуть несправедливі судові рішення. Родичі жертв, рідні яких померли після операцій Слюсарчука, нині на війні. Вони колись з неї повернуться і прийдуть до цієї жалюгідної особи. Чи зможе вона їм подивитися в очі? Як вона могла в абсолютному неуку побачити дипломоване медичне світило? Адже у справі є, як кажуть, залізні докази, що Андрій Слюсарчук скоїв ті злочини, які йому інкримінують.
АНДРІЙ ПЕТРИШИН: “ЦЕ ШОК, ЩО ОДНА ЛЮДИНА ТАК РІЗКО Й ДІАМЕТРАЛЬНО ЗМІНИЛА ПОЗИЦІЮ ПРАВОСУДДЯ В ОДНІЙ І ТІЙ ЖЕ СПРАВІ”
— Це рішення суду для мене теж виявилося неочікуваним та несподіваним, — каже Андрій Петришин, колишній адвокат потерпілих. — Це шок, що одна людина так різко й діаметрально змінила позицію правосуддя в одній й тій же справі. У постмайданівський період, коли справу контролювали правоохоронні органи, медіа, рішення було зовсім інше, чесне. Андрія Слюсарчука було засуджено до восьми років позбавлення волі. Коли ж від цієї справи на мить відвернулися, Галина Білінська ухвалила протилежне рішення. Причому в цій справі не з’явилося ніяких нових фактів, доказів, документів. Я вважаю це рішення незаконним. Рішенням суду першої інстанції відбулося посилання на норми права, які не регулюють ці правовідносини. І на норми права, і на позицію європейських судів, і на позицію Верховного Суду. У цій справі прокуратура мала б виступати потужним доказовим тараном. Але вона теж чомусь недопрацювала. Усю стратегію обвинувачення формували та супроводжували в суді органи прокуратури. Прокуратура в суді цього разу з якогось дива спасувала. Сподіваюся, що це було зроблено ненавмисно й органи прокуратури в апеляції виправлять свої недопрацювання у цій справі. Її основне завдання — домогтися скасування рішення судді Галини Білінської, домогтися іншого рішення, яким Андрій Слюсарчук буде визнаний винним у скоєнні злочинів, які йому інкримінувалися.
— Що далі?
● А. Петришин:
— На це рішення буде апеляція. Прокуратура має підготувати якісну апеляцію з опиранням на доказову базу, що суд порушив норми процесу. Й переламати справу на користь потерпілої сторони. Адже прокуратура з самого початку цієї справи активно працювала. Тому тепер її завдання — домогтися скасування рішення Білінської. І в суді домогтися іншого, чесного рішення, яким Андрій Слюсарчук буде визнаний винним у скоєнні злочинів, які йому інкримінувалися.
— Чим пані Білінська аргументувала своє рішення?
● А. Петришин:
— Основні аргументи зводилися до того, що був порушений порядок отримання доказів. А це мала би контролювати прокуратура як орган досудового слідства. А також — поліція, яка починала розслідування цієї справи. Наприклад, у справі з’явилася ID-картка Слюсарчука. Хоча під час слухання справи на запитання прокурора, де його паспорт, обвинувачений не пред’являв у суді свої паспортні документи, приховував їх місце знаходження.
ЯРОСЛАВ КЕНДЗЬОР: “СХОЖЕ, ПОКРОВИТЕЛІ СЛЮСАРЧУКА ДОСІ НЕ ВТРАТИЛИ СВОГО ВПЛИВУ”
Народний депутат Ярослав Кендзьор ще 21 жовтня 2011 року з парламентської трибуни публічно повідомив про скандал навколо псевдопрофесора-нейрохірурга Андрія Слюсарчука. Цю ситуацію він назвав “наймасштабнішою аферою за 20 років незалежності України”. Нардеп тоді мав чимало зустрічей з правоохоронцями щодо розслідування справи, аби вона не була спущена на гальмах. Сьогодні ж він обурений рішенням судді Галини Білінської.
— Я добре пам’ятаю цю справу. Журналісти провели дуже грунтовне розслідування, після якого правоохоронні органи розпочали кримінальну справу, — каже Ярослав Кендзьор. — Було зібрано беззаперечні докази злочинів, скоєних Андрієм Слюсарчуком, доведено, що він не має жодної медичної освіти, а відповідно не може проводити оперативні втручання. Тож його було засуджено до позбавлення волі. Ця справа була однією з найбільших авантюр в історії незалежної України, від якої постраждали люди, що опинилися під скальпелем цього псевдолікаря. Правоохоронні органи теж провели грунтовну роботу, на підставі якої суд позбавив Андрія Слюсарчука волі.
І ось раптом у цій справі з’являється зовсім інше рішення. Такі рішення сильно підривають довіру до судочинства в державі. Адже після Революції Гідності суд виніс одне рішення. А після того, як ситуація у державі змінилася, у країні йде війна, судді знову не бояться ухвалювати такі скандальні рішення. З надією, що люди зайняті війною, що їм не до справи якогось там Слюсарчука. Суддя очевидно саме цим й скористалася. Але, думаю, що вона дуже помилилася, сподіваючись, що на цю ухвалу ніхто не зверне увагу. Схоже, покровителі Андрія Слюсарчука (йдеться про ексміністра освіти України, колаборанта й втікача Дмитра Табачника. — Авт.) досі не втратили свого впливу й, скориставшись ситуацією у країні, війною, зменшенням контролю над справою з боку громадськості, через суддю Білінську домоглися потрібного їм рішення. Не знаю, як вона могла виносити таке рішення іменем України. Звісно, що таке рішення не додасть авторитету нашій судовій системі. Маю надію, що в апеляції воно буде скасоване.
СЕМЕН ГЛУЗМАН: “В АПЕЛЯЦІЇ МАЄ БУТИ ЧЕСНЕ РІШЕННЯ”
— Слюсарчук — злочинець, а ніякий не нейрохірург. І не може бути виправданий за злочини, які скоїв, — вважає Семен Глузман, правозахисник, президент Асоціації психіатрів України. — Чимало відомих, провідних нейрохірургів знали про це. Згодом це було доведено в суді. Тепер же його “виправдали”. На жаль, ми живемо в країні, де таких злочинців, як Слюсарчук, не карають. І це велика небезпека. Це рішення — небезпечний прецедент, оскільки дозволить лікарям з підробленими дипломами калічити й вбивати пацієнтів. Країна може стикнутися з багатьма такими Слюсарчуками, якщо останній не буде покараний. Тож в апеляції має бути інше, чесне рішення.
