Так, у нашій країні можна зустріти Путіна — і не одного. Йдеться, звісно, не про президента РФ чи його двійників, а про українців, які мають таке саме прізвище. За даними дослідників, в Україні живе 93 людини з прізвищем Путін. Найбільше таких на Київщині, а також — у Житомирській, Донецькій і Дніпропетровській областях та на півночі Херсонщини. Трохи Путіних є навіть на Львівщині й Буковині. Ми розшукали кількох і дізналися, чи вплинуло прізвище на їхнє життя і як.
“ДЖЕКПОТ, МИ ПУТІНА ВПІЙМАЛИ”
54-річний Анатолій Путін родом із села Золота Балка, що в Херсонській області. Чоловік є керівником обслуговуючої компанії для садового кооперативу. Каже: для нього це прізвище — не випадковий набір літер, а частина родинної історії. “Я дуже любив своїх батьків, тому ніколи не думав його змінювати. А що зміниться, якщо я його зміню? Війна від цього не закінчиться, — дивується чоловік. — Після повномасштабного вторгнення доходило до абсурду: казали, що я “сепаратист”, що з таким прізвищем у цей час жити “якось не так”, мовляв, точно треба міняти. А я всім відповідаю: я — український Путін з Херсонщини. До підколів уже теж звик. Якось на Рівненщині мене зупинили на блокпості й жартували: “Джекпот, ми Путіна впіймали”.
Війна зачепила і його родину. Старший брат Анатолія — Віталій Путін — нині на фронті. “Мій брат — капітан, йому 57 років, він воює. Виходить, Путін воює проти Путіна, — каже пан Анатолій. — Невдовзі і я до нього приєднаюся, бо нещодавно підписав контракт — служитимемо разом. Так що тепер на одного російського Путіна буде два українські. Думаю, ми переможемо”.
“ПРОКЛИНАЮТЬ УВЕСЬ РІД І БАЖАЮТЬ МЕНІ СМЕРТІ”
30-річний Віктор Путін — професіональний футболіст, також родом із Херсонщини. Прізвище, як і в багатьох інших у родині, йому дісталося від батька, якого до того ж звуть Володимир. З курйозами й підозрами він стикається майже щодня. “Коли оформляю документи чи довідки й називаю прізвище, одразу сипляться запитання: чи не родич я російського Путіна? А коли ще чують, що по батькові Володимирович, то деякі взагалі починають панікувати, — зауважує Віктор Путін. — Траплялися й погрози, наприклад, телефонували мені й казали: “Виїжджай звідси, диверсанте”. В інтернеті теж вистачає агресивних повідомлень — проклинають увесь рід, бажають мені смерті, думаючи, що я якийсь родич російського Путіна. Розумію, чому так реагують люди і що це не проти мене особисто, а через моє прізвище — для багатьох воно стало, як червона ганчірка, особливо після повномасштабного вторгнення”.
Наслідки цькування відчуває не лише він. “Наприклад, двоюрідному братові через тиск навіть довелося взяти прізвище дружини... Батькові живеться теж нелегко — нові люди часто спершу ставляться до нього з підозрою, бо ж він ще й Володимир Путін, — мовить співрозмовник. — Тепер батько живе за 15 кілометрів від лінії фронту. Каже, що дрони літають там, як птахи. Часто доводиться сидіти без світла й без води. Виїхати не може — доглядає свою маму”.
Нині Віктор живе в Польщі й продовжує грати у футбол. Після початку повномасштабного вторгнення він активно долучився до допомоги українцям, які виїжджали за кордон: “Мене часто запрошували різні організації на заходи — саме через моє прізвище. Казали: “Мовляв, дивіться, Путін допомагає Україні”. Я був за будь-який “кіпіш” — брав участь у всіх акціях, у яких тільки міг. Не повірите, але нам навіть вдалося зібрати гроші на медичний гелікоптер”. За словами співрозмовника, нерідко йому доводилося проходити ретельні додаткові перевірки саме через прізвище. “Наприклад, коли замовляв військові речі чи спілкувався з військовими. Вони переглядали мою історію, ставили багато запитань. Я це розумію — такий нині час”, — зауважує Віктор Путін.
“ТА СКІЛЬКИ ВЖЕ МОЖНА ОДНОМУ МОСКАЛЮ МЕДАЛІ ДАВАТИ?”
А от одесит Дмитро Путін вже 37 років живе з таким прізвищем. Зізнається: не раз замислювався над тим, щоб його змінити. “Чесно кажучи, мені неприємне це прізвище через асоціації з російським президентом. Але водночас розумію, що це прізвище мого батька. І йому було би боляче, якби я його зрікся, — каже Дмитро. — Та й з документами ще, мабуть, чимало клопоту буде, якщо їх змінювати”. Дмитро розповідає, що його батько родом із Молдови. “Спочатку його прізвище звучало молдовською як Путіне. Але коли він в Україні отримував паспорт, то його автоматично записали як Путін. “У його класі, до речі, було чотири Путіне — і всі вони згодом стали Путіними, — каже Дмитро. — Після початку повномасштабного вторгнення я змінив прізвище у своїх соцмережах. Розумів, що на мене “посиплються” запитання і коментарі. І не хотів кожному окремо щось пояснювати.
Курйози теж трапляються. Коли їздив на змагання з важкої атлетики на захід України, то на чемпіонаті взяв чотири золоті, дві срібні й одну бронзову медалі. І щоразу, як виходив на нагородження, з трибун кричали: “Та скільки вже можна одному москалю медалі давати?”
Дмитро працює тренером, виховує дітей, зокрема дитинку з інвалідністю. Одесит наголошує, що прізвище жодним чином не визначає його поглядів: “Важливо не прізвище людини, а те, що вона робить для своєї країни”. Він постійно донатить, підтримує збори у соцмережах і залучає до допомоги українській армії друзів з-за кордону. У 2023 році Дмитро Путін брав участь у змаганнях, присвячених пам’яті загиблих воїнів.
Разом із родиною він, як і всі українці, чекає завершення війни. Про долю російського тезки говорить різко. “Я хотів би, щоб він і всі, хто підтримує цю війну, відчули те, що відчуваємо ми. У мене родичі живуть у Воронежі. Вони мені казали, що тільки Путін говорить правду, що вони “визволяють” нас від “націоналізму” і “неонацизму”. І лише коли в них самих почалися прильоти, вони нарешті, можливо, зрозуміли, що відчувають наші діти щодня, ховаючись в укриттях”, — підсумовує Дмитро Путін.
