Черговий етап Кубка світу зі санного спорту приймала латвійська Сігулда. У змішаній естафеті наша команда виборола третє місце, відставши від переможців, німців і австрійців, на 3.947 секунди.
Але радість усередині команди була така, ніби ми стали чемпіонами. Воно й не дивно: у санному спорті здобутки України на міжнародному рівні можна перелічити на пальцях рук. Загалом за весь час виступів на Кубку світу наші спортсмени здобули лише дев’ять нагород. Вісім з них виборола Наталія Якушенко, причому востаннє це було ще у 2008 році. Якщо зважити, що Якушенко у своїй кар’єрі ще ставала бронзовою призеркою чемпіонату світу, то нинішня нагорода стала для нашої країни ювілейною (десятою) на міжнародних топ-турнірах.
— Зрозуміло, що ми не були фаворитами цього заїзду і перемоги від наших спортсменів не чекали, — каже головний тренер збірної України Тарас Гарцула. — Хоч латвійська траса для нас, можна сказати, домашня. Ми там тренуємося, знаємо всі нюанси цього жолоба. Технічно це дуже складна траса. Але у змішаній естафеті ми виявились одними з небагатьох, хто пройшов її без помилок.
— Якими були відчуття, коли зрозуміли, що “бронза” наша?
— Радість, що нарешті це сталося. Що країна, в якій немає жодної санної траси, бере бронзові нагороди на етапі Кубка світу. Це щось фантастичне. Навіть суперники після фінішу підходили і вітали нас. Дуже хочеться, щоб ця медаль дала поштовх відновленню у Львові стартової естакади для санкарів. Без неї важко готувати спортсменів до змагань.
