Чемпіонками Європи з вільної боротьби стали досвідчена Оксана Лівач (50 кг), Ірина Бондар (62 кг), Алла Белінська (72 кг) та Анастасія Алпєєва (76 кг). Для Бондар та Алпєєвої це дебютні перемоги в дорослій континентальній першості. Бронзові медалі здобули Олександра Хоменець (55 кг), Соломія Винник (57 кг), Аліна Філіпович (59 кг) й Ірина Коляденко (65 кг).
Як результат — “синьо-жовті” стали найкращою збірною турніру і за кількістю золотих медалей, і за набраними очками (155). На другому місці — Туреччина (138), на третьому — Румунія (64). Для українських борчинь це третя поспіль перемога в командному заліку чемпіонату Європи та дев’ята загалом в історії.
— Це був направду чудовий виступ, — розповідає старший тренер збірної Володимир Євонов. — Навіть ті дівчата, які не потрапили на п’єдестал, показали високий рівень боротьби.
— Дві найвищі нагороди здобули досвідчені спортсменки і ще дві — дебютантки. Яке золото для тренерів цінніше?
— Кожна медаль — цінна. Але коли ви так ставите запитання, то повинен зізнатися: для тренерів цінніші нагороди нашої молоді. Якщо дівчата в такому юному віці здобувають “золото” дорослого Євро, перемагаючи при тім суперниць, які виступали на Олімпіадах, то це означає, що команда має перспективу. Ну а тренеру це дає розуміння, що росте гідна заміна. Хоч та ж Ірина Бондар прогресує чи не з кожним роком. Вона стала чемпіонкою Європи U-20, потім U-23... Одним словом — привчила нас до перемог. Тому ця звитяга на дорослому рівні ніби й закономірна.
А ще на цьому чемпіонаті продовжилась давня боротьба за очки між Україною й Туреччиною. Ми постійно виграємо у них медальний залік. Лише коли почалась велика війна в 2022 році туркені перемогли, бо ми не змогли зібрати всіх дівчат з Європи й нормально їх підготувати. Але наступні роки знову в них вигравали. Цьогоріч туркені, здається, поставили все, щоб випередити нас у загальному заліку. Але українські дівчата знову виявились сильнішими. (Усміхається).
— А чи були на змаганнях представниці країна-гресорів?
— Президент нашої міжнародної федерації — відвертий фанатик РФ. Тому росіянок і білорусок на змагання запускають цілими партіями. Єдине що — набрані ними очки не йдуть у загальний залік і під час нагородження не лунає їхній гімн. Якби їхні очки рахували, то підсумкова таблиця мала б такий вигляд: Україна, Туреччина, Росія, Білорусь і аж тоді Румунія. А так румунки цьогоріч стали бронзовими призерками.
Звісно, коли наших дівчат запрошують до спільного фото з росіянками й білорусками, то вони просто розвертаються і йдуть — дякувати воїнам ЗСУ, які дають нам змогу піднімати український стяг на найбільших змаганнях континенту.
