Тато 18-річної жительки Рівненщини загинув на передовій. Але її не ввели до переліку претендентів на виплати, що передбачені для сімей полеглих військовослужбовців. Тож вона змушена була звернутися до суду. А причиною такої проблеми був давній конфлікт.
...Через декілька місяців після весілля в молодій сім’ї почалися сварки та з’ясовування стосунків. Голова родини звинувачував жінку в подружній невірності. І не раз докоряв, нібито вона завагітніла від іншого. Ще до народження дитини пара почала в суді процес розлучення. І свідоцтво про розлучення жінка отримала через три дні після народження дочки. Крім того, згодом чоловік подав позов до суду на оскарження батьківства, бо вже створив іншу сім’ю. Дружина перечити не стала. А служителі Феміди не особливо вникли в обставини справи. У своєму вердикті вони спиралися лише на слова жінки, яка підтвердила факт відсутності кровного споріднення між донькою і позивачем. А тому постановили — вилучити з актового запису про народження дитини відомості про батька.
Згодом колишнє подружжя поновило стосунки і знову стало жити разом. Чоловік забув про підозри і ставився до доньки, як до рідної. Інших дітей він не мав.
“Під час повномасштабної війни його мобілізували і відразу відправили на передову, — розповідає Олена Кузменко, речниця Рівненського апеляційного суду. — У травні 2023 року боєць зник безвісти при виконанні бойового завдання. Військова частина виплачувала його грошове забезпечення неповнолітній доньці. Через три місяці тіло загиблого вдалося відшукати. Для підтвердження його особи призначили ДНК-експертизу. Біологічні матеріали було відібрано і в його доньки. Генетико-молекулярне дослідження на 99,9% підтвердило кровне споріднення між чоловіком і дівчиною”.
Коли мати дівчини стала збирати документи на отримання виплат, що передбачені для сімей загиблих військовослужбовців, то з’ясувалося, що доньці, крім свідоцтва про народження, належить подати витяг з Державного реєстру актів цивільного стану про її народження, підтвердити дані про загиблого військовослужбовця як її батька. Про те, що такі відомості скасовано ще в 2008 році рішенням Володимирецького районного суду, донька дізналася зі слів матері. Тож його треба було оскаржити, і дівчина звернулася з позовом до Рівненського апеляційного суду, який поновив строк оскарження, а потім розглянув справу.
“Апеляція не погодилася з висновком місцевого суду про те, що чоловік не є біологічним батьком позивачки, — коментує Олена Кузменко. — Як свідчить практика Європейського суду з прав людини, на сьогодні єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно дитини є ДНК-тест. Його доказова цінність істотно переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт батьківства. Також усталеною є практика Верховного Суду щодо вирішального значення ДНК-тесту як доказу батьківства. Тому апеляційний суд ухвалив рішення на користь доньки загиблого”.
