Коли почалося повномасштабне вторгнення, мешканець Дружківки Олексій Інт служив у 11-му Краматорському прикордонному загоні. Стати військовим він мріяв з дитинства, і лише за рік до великої війни ця мрія збулася. У квітні 2022-го відважний воїн не повернувся з бойового завдання на рідній Донеччині.
“Часто відкриваю наші спільні фото та переглядаю, — каже дружина воїна Єлизавета Інт. — Хоч прожили ми разом лише кілька років, але вони були найщасливіші у моєму житті”. Із майбутньою дружиною Олексій познайомився за цікавих обставин.
“Ми з одного міста, але ніколи не бачились. Після армії коханий працював сержантом патрульно-постової служби. Того дня приїхав на виклик. І зайшов до моєї подруги, в якої я гостювала. Опитав нас про підозрювану у крадіжці, чи знали ми її, — згадує Єлизавета. — Записав контакти. А ввечері подзвонив і запросив на побачення. Невдовзі побрались. Ми дуже кохали одне одного, кожен вечір проводили вдвох. Нікуди не хотіли йти. Переглядали фільми, спілкувались про все на світі. Мріяли про діток, але не встигли народити”.
У квітні 2021 року Олексій звільнився з поліції за власним бажанням. І за кілька місяців підписав контракт з прикордонною службою. 24 лютого, коли почалася велика війна, перебував у відрядженні.
“Останній раз Олексій був на зв’язку 16 квітня. Подзвонив та попередив, щоб не хвилювалась, бо він не буде в мережі три дні. Казав, що дуже хоче додому, а коли приїде, то лежатиме на дивані тиждень і нікуди не піде, тому що дуже втомився і скучив. Більше ми його не чули, — розповідає дружина. — А далі почалося пекло. Через два дні зателефонувала моя подруга, чоловік якої був найкращим другом коханого й теж військовим, і повідомила, що Олексія більше немає. Як тепер відомо, під час ворожого обстрілу на позиції в селі Нове Лиманського району сталося пряме влучання в машину, де перебували наші воїни. Серед живих не залишилося нікого”.
Спочатку Єлизавета ще сподівалася, що коханий якимось дивом вижив. Але за декілька днів сестра Олексія у ворожих групах у соцмережах побачила фото з мертвим братом. Та навіть після цього у рідних жевріла надія, що це, можливо, хтось дуже подібний, а Олексій у полоні.
“Найбільше боліло те, що росіяни навмисно по кілька разів на місяць дублювали світлини із моїм загиблим чоловіком, залишали жорстокі коментарі, зловтішались, — продовжує Єлизавета. — Олексій вважався безвісти зниклим, його батьки здали ДНК. Восени 2022-го Лиман та прилеглі села звільнили, і почалися пошукові роботи. Так натрапили на братську могилу. Лише 14 жовтня 2023-го після ексгумації та всіх експертиз вдалося поховати коханого в рідній Костянтинівці. Не подумайте, що я божевільна, але досі чекаю на чоловіка”.
