Вадим Курочка із села Осички Одеської області пішов воювати у перші дні великої війни. Мужньо та з честю виконував обов’язок і не раз наголошував, що найбільша його любов — це Україна. Воїн з позивним “Вадо” загинув 30 грудня 2023 року на Донбасі.
“Вадим був молодший у родині. Завжди життєрадісний, сумлінний. Його називали душею компанії. Після школи здобув фах столяра, — розповідає Марина Курочка, братова загиблого воїна. — Вадим ніколи не сидів без роботи — працював на заводі продовольчих товарів, в Одеському дельфінарії. У вільний час грав у футбол, ходив на полювання, риболовлю. А ще мав мрію — стати далекобійником. Він був авторитетом для свого племінника Матвія, вони дуже любили проводити час разом. Свою сім’ю Вадим, на жаль, не встиг створити, хоч і мріяв про це. А після того, як пішов захищати Україну, казав, що не на часі справляти весілля, спершу треба перемогти ворога”.
У березні 2022-го Вадим добровольцем пішов до військкомату. “Ми відмовляли його, адже не мав бойового досвіду. Але Вадим був такий: якщо вже щось вирішив, то його ніхто не міг спинити, — додає Марина. — Служив у військовій частині А1619 на посаді оператора відділення інженерних загороджень. Мав позивний “Вадо” — так Вадима називали всі друзі та близькі. Після навчання його відправили на Миколаївський напрямок, потім на Херсонщину. Із побратимами він тримав позиції та мінував території. Мав свою машину, допомагав вивозити поранених хлопців. Так, він був молодий, але дуже мужній. Зі слів побратимів, з “Вадо” не було страшно іти на завдання, всі тримались його, бо були певні, що з ним виживуть. У грудні Вадимів підрозділ відправили у Донецьку область”.
Рідні кажуть — жодного передчуття, що з воїном може статися щось погане, ні в кого не було. “На початку січня Вадим мав приїхати додому у відпустку. Ми так на нього чекали! Коли 31 грудня не могли сконтактуватися, то вирішили: Вадим на завданні, — згадує брат загиблого Володимир Курочка. — А 1 січня 2024 року пролунав той страшний дзвінок. Як нам повідомили побратими, життя Вадима обірвалось 30 грудня біля Первомайського на Донеччині. Почався ворожий артилерійський обстріл, брат загинув на місці від поранень. 4 січня він мав бути вдома, у відпустці, натомість привезли його у труні”.
Поховали відважного захисника в рідних Осичках. Усім присутнім на кладовищі за традицією роздали весільний коровай, адже воїн був неодружений. Рідні зареєстрували петицію з проханням надати Вадиму Курочці посмертно звання Героя України.
Про присвоєння звання Героя України (посмертно) Курочці Вадимові Сергійовичу