З початку повномасштабного вторгнення Віктор Смолійчук із села Озеряни, що на Рівненщині, добровольцем записався до територіальної оборони. А невдовзі приєднався до штурмової роти 710-ї окремої бригади охорони Держспецтрансслужби. Свій останній бій солдат з позивним “Джокер” прийняв навесні 2023 року на Бахмутському напрямку.
“Віктор був не лише чудовим братом, а й справжнім другом для мене. Завжди спокійний, поміркований, добряк — це про нього. У вільний час багато читав, особливо до вподоби йому були історичні книги, енциклопедії та фантастика, — розповідає брат воїна Андрій Смолійчук. — Дуже добре навчався, мав хорошу пам’ять. Після школи вступив на географічний факультет Львівського національного університету. Але на третьому курсі перевівся ближче до дому — до Рівненського університету водного господарства та природокористування. Щовихідних брат приїжджав у село й допомагав батькам по господарству. Строкову службу не проходив, бо за станом здоров’я був обмежено придатним. Аби заробити на життя, працював на заводі з виготовлення пінопласту. Восени 2021 року звільнився та шукав іншу роботу. А потім почалась велика війна...”
Першим у родині Смолійчуків пішов захищати країну Андрій. Він отримав повістку 1 березня 2022 року й потрапив в інженерні війська. Дізнавшись про це, Віктор заявив, що хоче теж боронити рідну землю.
“Тоді я відмовив його, мовляв, хтось має залишитись із батьками. Але Віктор усе одно рвався воювати. Згодом записався до місцевої тероборони, не пропускав жодного чергування на блокпосту. Але часто в розмовах зі мною казав, що хоче служити в лавах ЗСУ й піде до військкомату, щоб бути зі мною. Зрештою домігся свого, пройшов військові навчання і став стрільцем штурмової роти 710-ї окремої бригади охорони Держспецтрансслужби, — додає співрозмовник. — Мав позивний “Джокер”, бо майже на всіх світлинах усміхався. Із осені 2022го служив на Харківщині, далі була Донеччина. Віктор відважно обороняв селище Красна Гора, яке окупанти цілодобово обстрілювали. На жаль, багато українських бійців там полягли. Але брату вдалось вийти з оточення. Це ми вже дізнались після похорону, бо він нічого нам не розказував”.
Віктор Смолійчук загинув 14 березня 2023 року в районі села Богданівка. “Того дня підрозділ, в якому служив брат, вступив у бій із переважаючими силами противника. Вони бились до останнього, там було справжнє пекло, — каже Андрій Смолійчук. — Із його роти загинуло шестеро. Віктор отримав смертельне поранення під час мінометного обстрілу. Під шквальним вогнем побратимам вдалось забрати тіла загиблих. Брата ми поховали з військовими почестями у рідному селі”.
У жовтні мамі бійця Ользі Дмитрівні вручили нагороду загиблого сина — орден “За мужність” III ступеня. На жаль, у січні 2024-го жінка померла: вона мала онкохворобу й важко переживала втрату сина. На початку цього року Вікторові Смолійчуку посмертно присвоєно звання Герой України.
