Сергій Романчук народився у селі Червона Волока, що на Житомирщині. З перших днів великої війни без вагань став на захист своєї країни, долучившись до тероборони. Згодом разом із побратимами з 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського воював на Сході. Життя воїна обірвалось у червні 2022 року на Донеччині.
Він ще зі школи дуже любив спорт, особливо футбол. Значна частина життя Сергія Романчука пов’язана з факультетом аграрного менеджменту Національного університету біотехнологій та природокористування України. Закінчивши його в 2016 році, молодий чоловік певний час працював у виші заступником декана, займався виховною роботою, тренував збірну університету з футболу. Був капітаном футбольної команди НУБІП — однієї з найсильніших у київській студентській лізі. Потім Сергій Романчук навчався й працював у Німеччині, але повернувся до України. Мріяв побудувати двоповерховий дім у рідному селі. А ще — звести спортзал, відкрити дитячі секції, куди могли б приходити всі охочі.
В особистому житті він теж був щасливий. Понад усе любив свою дівчину Марію і хотів створити з нею родину. Та всі плани перекреслила велика війна. 24 лютого 2022 року Сергій Романчук їхав зі столиці до рідного села. Дорогою побачив, як ворожий десант висаджується у Гостомелі. “Брат відразу заявив, що йде боронити країну, — розповідає Іванна Романчук, сестра воїна. — Ми відмовляли його. Бо Сергій був обмежено придатним, дуже погано бачив на праве око, та й з лівим теж були проблеми. Але вже наступного дня він доєднався до самооборони Житомирщини”. Далі воював на Луганському та Донецькому напрямках у складі 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського. 5 травня воїн із побратимами вирушив у відрядження на місяць. 6 червня Сергій планував повернутися додому й освідчитися коханій дівчині Марії.
“Брат уже навіть домовився про обручки, — згадує з сумом Іванна Романчук. — Та одружитись з Марією їм не судилось. 1 червня він загинув поблизу села Покровське, що на Донеччині, діставши поранення, несумісні з життям”.
Воїна провели в останню путь у рідному селі. Посмертно бійця нагородили орденом “За мужність” ІІІ ступеня. Родина Сергія Романчука зареєструвала петицію з проханням надати йому звання Героя України.