Попри те, що Іван Тринька не служив в армії, з перших днів великої війни добровольцем пішов боронити Україну. Залишивши сім’ю і стареньких батьків. 29 серпня 2022 року воїн загинув під час мінометного обстрілу на Донеччині.
“Іван виріс у селі Новоставці на Тернопільщині. Із дитинства писав вірші. А ще захоплювався садівництвом, прищеплював дерева, щоби отримати нові сорти. Все, до чого торкались його старанні та працьовиті руки, приживалось і розквітало, — розповідає дружина воїна Надія Смірнова. — Після школи чоловік працював будівельником, їздив до Польщі на заробітки”.
Познайомились вони доволі цікаво — хтось зі спільних знайомих дав Іванові контакти Надії й чоловік наважився їй зателефонувати.
“Голос Івана мені відразу сподобався, відчувались упевненість, доброта. Спочатку спілкувались як друзі, а 14 лютого Іван уперше приїхав до мене. Так усе і закрутилось. У 2014 році ми побрались і стали мешкати на Київщині, — додає співрозмовниця. — В Івана від попередніх стосунків було троє дітей, яких він дуже любив і піклувався про них. У нас народився спільний син Олександр, якому тепер дев’ять років. Ви б бачили — це татова копія. Чоловік увесь вільний час проводив з найменшим, часто грали разом у футбол”.
На початку березня 2022-го, не чекаючи повістки, Іван Тринька записався до лав територіальної оборони.
“Його не призивали, бо мав проблеми зі здоров’ям. Але чоловік завжди мав чітку патріотичну позицію. Увечері 24 лютого 2022 року окупанти вже були на півночі Київщини, де ми жили, й Іван упевнено заявив, що боронитиме Україну. Він на той час був у Києві на роботі. Я лише просила коханого берегти себе, — згадує Надія Смірнова. — Ми з сином залишились удома, пережили окупацію... А Івана зарахували до 3-го механізованого відділення військової частини А0222. Ще в липні 2022-го чоловік, будучи на передовій, просив допомоги для свого підрозділу — тепловізор і рації. Аби можна було передбачити дії ворога та ефективно з ним боротися. Він завжди переживав за побратимів. Там, на війні, вони всі стали наче одна сім’я. Ми постійно спілкувались. Мріяли, як повернеться чоловік після перемоги й ми родиною зберемось за великим святковим столом. Та не судилося...”
Життя Івана Триньки обірвалось 29 серпня 2022 року поблизу села Велика Новосілка, що Донеччині.
“Ще о 5-й ранку на власній сторінці у соцмережі він поширив пост про важливість української мови, — каже Надія. — А потім пішов на завдання. Чоловік мав забрати поранених з позиції, але сам потрапив під ворожий мінометний обстріл. Закрив побратимів собою. Отримав поранення стегнової артерії й помер дорогою до лікарні. Поховали Івана з військовими почестями в рідному селі. Він до останнього подиху залишився вірним своїм побратимам, своєму народу. Хотілось би, аби держава відзначила подвиг Івана”.
Петиція про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) солдату Триньці Івану Івановичу
