Її життя було непростим. Проте пані Марія ніколи не втрачала надії й оптимізму.
“Мамка народилася у селі Доробратово. Коли мала шість років, померла її ненька. Батько одружився вдруге. У цьому шлюбі народилося ще двоє її братів, — розповідає син довгожительки Юрій. — Після початкової школи мама вступила до чехословацької гімназії в Мукачеві”. Навчання там було платним. Але батько дівчинки за нього не платив. Марійка давала уроки дітям, які відставали в навчанні, і керівництво закладу не лише звільнило старанну ученицю від оплати, але й надало стипендію.
“У 1939 — 1944 роках наш край був під протекторатом Угорщини. За відмінне навчання мамі дали направлення в Будапештський університет. Але вчитися там їй не судилося, бо на Закарпаття прийшли радянські “визволителі”, — провадить далі син. З січня 1945-го жінка пішла вчителювати до Іршави. Там познайомилася з майбутнім чоловіком Юрієм. “Татусь встиг побувати на фронті Другої світової та закінчити Харківський юридичний інститут. Працював суддею”. Весілля у молодят не було, лише невеличке родинне свято, на яке зібралися кілька друзів і знайомих.
У 1953 році Марія Мартин почала працювати інспекторкою в обласному відділі народної освіти в Ужгороді. Туди ж переїхав і її чоловік. Через п’ять років у подружжя народився єдиний син Юрій. Згодом Марія Андріївна здобула фах філолога. З 1965-го викладала німецьку мову в університеті, а потім була завучкою в одному з профтехучилищ. І навіть на пенсії не сиділа склавши руки й аж до 87 років вчила охочих німецької у Палаці дітей та юнацтва.
Попри велику зайнятість, пані Марія любила вишивати. А ще син згадує: коли до його батька приїжджали з перевірками, то суддя Мартин вів усіх не в дорогі ресторани, а додому. Бо знав, що кохана дружина приготує такі смаколики, яких у жодному ресторані не скуштуєш. На жаль, жінка рано овдовіла. Нової родини не створила. Казала, що назавжди вірна своєму чоловікові.
У 90 років пані Марія зламала кульшовий суглоб. Щодня робила вправи. І, попри невтішні прогнози лікарів, знову стала на ноги. “Мамка досі дуже організована й активна, має ясний розум та чудову пам’ять. Рано встає, робить зарядку, далі дві години молиться або слухає по радіо літургію. Жодного дня не пропускає молитви, — зауважує син Юрій. — А ще влітку доглядає квіти, навіть розмовляє з ними, бо переконана, що тоді вони краще ростуть”.
Щодо рецепта довголіття, то він у Марії Андріївни простий. За її словами, треба любити життя в усіх його проявах і робити людям добро. І тоді Бог віддасть сторицею.
