Навесні 2022 року він став на захист країни й мужньо виконував бойові завдання. Будучи водієм броньованої машини, доставляв побратимів на позиції, евакуйовував поранених з-під обстрілів.
“Михайло народився у селі Ільпінь на Рівненщині. Дуже рано залишився без батьківської підтримки — тато і мама покинули цей світ одне за одним, — розповідає колишня дружина воїна Ірина Орлова. — Після закінчення школи працював різноробом, часто їздив на заробітки. Від першого шлюбу мав донечку Аліну, якій 17 років. У нашому шлюбі народилися дві доньки — Дарині тепер 14, Ользі — 11. Попри те що і наше сімейне життя не склалось, Михайло був добрий тато, дуже любив своїх дітей”.
Повномасштабна війна застала Михайла Орлова у Києві, де він працював. “Довго не думаючи, у травні 2022-го чоловік долучився до війська, — далі розповідає Ірина. — Сказав тоді найріднішим: “Іду, щоб вороги не прийшли до моїх дітей”. Став бійцем 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. Мав позивний “Орел”. Спершу Михайло служив у Чернігові, а згодом — на Донеччині. Був не тільки стрільцем-зенітником, але й водієм броньованої машини. Доставляв бійців на позиції. А також — евакуйовував поранених з місць, куди не могли дістатися медики, працював під щільними обстрілами там, де інші не наважувалися”.
Донька воїна Дарина Орлова додає, що батько телефонував з передової, коли тільки була змога, казав, як любить їх, своїх дітей, і як сумує за ними.
“Коли тато приїжджав у відпустку з фронту, ми їхали на річку, відпочивали. То були неймовірні емоції, — ділиться дівчина. — Востаннє чули його за кілька днів до трагедії. Хоч ніщо не віщувало біди. Тато зателефонував 16 червня, це була неділя, День батька. Ми з матусею його привітали. Він запевнив, що, як тільки повернеться із завдання, набере. Але більше не зателефонував. 18 червня 2024 року батько прийняв останній бій поблизу села Костянтинівка, що на Донеччині. Дістав смертельні поранення внаслідок атаки ворожого дрона-камікадзе”.
Лише через два дні побратими забрали тіло Михайла Орлова з поля бою. Потім була довга процедура аналізу ДНК. На початку вересня воїна поховали у селі Ільпінь зі всіма почестями. Рідні зареєстрували петицію з проханням удостоїти солдата звання Героя України. Посмертно.
Ірина Орлова каже, що разом із доньками задонатили на два іменні дрони, які нині нищать окупантів.
Петиція про присвоєння звання “Герой України” (посмертно) захисникові Орлову Михайлові Вікторовичу