Йдеться про виснажливу комбінацію присідань, відтискань та стрибків. Навіть попри погане самопочуття, спортсменка не зійшла з дистанції.
“Рекорд України “Найбільша кількість бурпі, виконаних жінкою за 18 годин” Вікторія встановила із результатом 4831 повторення, — розповідає Лана Вєтрова, керівниця Національного реєстру рекордів України. — Я бачила багато рекордів і можу сказати, що половина успіху тут — характер. Вікторія дуже вперта й неймовірно зосереджена. Вона чітко знала, навіщо це робить, і не дозволила собі зупинитися. У неї навіть на футболці був напис “Мозок не знає, що тіло не може”. Коли м’язи вже виснажені, характер перемагає”.
Ідея такого рекорду, за словами Вікторії Струсь, виникла спонтанно.
“Лежала я вночі й думала, що б такого цікавого зробити. Тоді мені в рекомендаціях трапилося відео, як чоловік виконував бурпі-марафон — 9 днів і 9 годин. Я почала шукати рекорди з бурпі й подумала, що було б круто протриматися 18 годин, бо мені 18 років. І я одразу уявила цей заголовок: “18-річна дівчина виконує бурпі 18 годин”, — усміхається рекордсменка. — Потім з’явився ще й спортивний інтерес — хотілося зрозуміти, що буде відчувати тіло, чи захочу здатися, наскільки важко буде морально. Наступного дня написала про це тренерці. А вже через два тижні вперше спробувала виконувати вправу якомога довше — тоді протрималася шість годин. Почувалася нормально й зрозуміла, що можу більше”.
Під час виконання комбінації присідань, відтискань та стрибків працюють майже всі групи м’язів, а організм витрачає величезну кількість енергії. Тому бурпі вважають одним із найважчих випробувань на витривалість.
Рекорд тривав 18 годин. Увесь цей час дівчина працювала за схемою — чотири хвилини вправ і дві хвилини відпочинку. Стартувала о 15.20, а завершила випробування аж о 9.20 ранку наступного дня. Каже, за всю ніч так і не захотіла спати.
“На десятій годині мене почало дуже нудити. А на тринадцятій стало вже нестерпно. Рівень цукру в крові впав до 3,3. Приїжджала навіть “швидка”. Я розуміла: якщо продовжу, то стане ще гірше. Тому зробила двогодинну паузу, а потім знову повернулася до виконання вправи. Здаватися не хотіла”, — згадує Вікторія.
Щоб підтримувати сили під час рекорду, Вікторія пила воду та вуглеводні гелі, а ще їла пюре з квашеним огірком, соломку та зефір.
Спортсменка зізнається, що найважливішим для неї було гідно дійти до фіналу. Тим паче, що свій рекорд присвятила збору коштів на реабілітацію поранених військових.
“У мене девіз: “Межі людини — це не тіло, а рішення зупинитися”. Тому захотілося поставити цей рекорд для наших захисників. Вони теж можуть бути пораненими, але не здаються, продовжують рухатися далі й займатися спортом”, — каже Вікторія.
Лучанка займається спортом із дитинства. Розпочала у сім років з карате, згодом були волейбол, плавання та легка атлетика. Останніми роками активно бігає та тренується у спортзалі. Торік дівчина взяла участь у 16,5-годинному забігу, а нещодавно виконала норматив майстра спорту з жиму лежачи — при вазі 50,8 кілограма витиснула штангу вагою 55 кілограмів.
Нині Вікторія навчається у Луцькому національному технічному університеті на маркетолога та паралельно працює у сфері маркетингу. У спортзалі тренується тричі на тиждень, а також кілька разів на тиждень бігає.
Життя без спорту вона вже не уявляє. Каже, хоче власним прикладом надихати інших.
“Спорт — це життя. Він дає можливість відчувати своє тіло і робити те, що хочеш. Коли людина сидить сиднем, вона ніби кам’яніє. Я хочу і в старості легко рухатися, а не задихатися кожні п’ять метрів під час прогулянки”, — усміхається дівчина.
