Гайки розташовані у волинській частині зони Малого Полісся. Будинки стоять просто посеред лісу. Поряд нема магазину, школи, садочка, лікарні та пошти. До центру громади — Крупця — півтора кілометра. Проте 11 жителів, які залишились у селі, нікуди виїжджати не хочуть.
“Свого часу ми проводили археологічну розвідку, знайшли декілька стоянок часів неоліту, тобто життя на цьому місці, де Гайки, кипіло дуже давно. Перша згадка про наше село датується 1565 роком, — розповідає сільський голова Крупецької громади Віталій Мошкун. — Є легенда, що тут колись оселився лісник, який хотів жити ближче до місця роботи. Тому вирубав невеличку ділянку. А далі утворилися малі господарства — гаї. Начебто звідти й пішла назва села. Але ми його називаємо жартома Гаї-ті, бо тут — неймовірна краса, нічим не гірша, ніж на однойменному заморському острові.
● Мешканці Гайок займаються домашнім господарством, трудяться на землі.
Повсюди у Гайках — ліси, де багато грибів та ягід. У сезон люди на чорницях можуть непогано підзаробити, дві пенсії — точно. Поруч річка, завжди свіже повітря й тиша. Ще три-чотири десятки років тому в Гайках проживало приблизно 60 осіб. Нині зареєстровано 30 людей, але фактично мешкають лише 11. Переважно пенсіонери, тільки двоє працездатного віку. Є двоє діток. Щодо інфраструктури, то у селі ніколи не було ні корчми, ні магазину, ні освітніх закладів, доступної медичної допомоги. Все це можна отримати в Крупці, де працюють два відділення пошти, крамниці, сільська рада, амбулаторія. Також там можна сісти на автобус і поїхати до райцентру — Дубно. У період навчання у Гайки заїжджає шкільний автобус, забирає і підвозить діток до навчального закладу, місцеві теж можуть підсісти, дістатись центру громади й так само повернутися назад. У теплу пору року мешканці Гайок їздять на велосипедах. Так як роботи нема, займаються домашнім господарством, трудяться на землі”.
● Мешканці Гайок займаються домашнім господарством, трудяться на землі.
Питаю у співрозмовника, чи цікавляться Гайками переселенці. “За чотири роки війни ніхто жодного разу не цікавився, — відповідає Віталій Мошкун. — Але, відверто кажучи, пустих хат чи таких, які можна було би здати в оренду, нема. Та якщо будуть звернення, знайдемо переселенцям місце в інших населених пунктах Крупецької громади, бо гостям завжди раді. Додам, що років вісім тому ми розробили генеральний план розвитку Гайок. Багато земельних ділянок запланували передати учасникам бойових дій, уже й документи підготували. Втім прийшла велика війна, тому всі плани відклали. Але дуже хочеться, щоб Гайки отримали друге дихання”.
