Потерпілий, 15-річний учень Вищого професійного училища №11 у Хмельницькому, вже два тижні перебуває в реанімації. Що ж сталося і хто винен?
...Після 9-го класу Денис вирішив навчатися в училищі на автомеханіка. Обрав одне з ВПУ в обласному центрі. А що хлопець родом із села у Волочиському районі, то довелося поселитися в гуртожитку. Навчання мало розпочатися 2 вересня. Тож увечері напередодні мама провела його на електричку.
“Із собою дала синові готову їжу, а також дві тисячі гривень — на випадок, якщо треба буде докупити щось у гуртожиток, — розповідає 39-річна Наталія, мама хлопчика. — Наприкінці тижня Денис попросив, щоб я скинула йому на картку ще трохи грошей, сказав, що болить горло і потрібні ліки. Звісно, я надіслала. А в п’ятницю скинула синові графік електрички, бо планували, що він приїде додому на вихідні. Але їхати він не захотів, мовляв, хоче освоїтися в гуртожитку”.
Пані Наталія каже, що спершу і не підозрювала, що проблеми у сина виникли вже на початку навчального року. “Як тепер мені відомо, той третьокурсник брав гроші в Дениса з перших днів, — продовжує співрозмовниця. — Я помітила, що в сина швидко закінчувалися гроші, питала, чи все добре, але він нічого не розповідав. Денис дуже комунікабельний, куди б не поїхав, у нього всюди друзі. Ніколи не чула, щоб його хтось ображав.
18 вересня пізно ввечері Денис написав мені, що більше не може “це терпіти”. Розповів, що, коли прийшов у свою кімнату, його ліжко було наскрізь мокре, навіть матрац, а на подушці лежало розбите яйце... Син написав, що з нього знущаються. Підтвердив, що це виробляє третьокурсник Богдан. Що він кидається капцями, цілу ніч спати не дає. Я подзвонила до родички й попросила, щоб син два дні переночував у неї”.
Про цю ситуацію мати одразу ж повідомила класну керівницю сина. “Вона провела бесіду з тим третьокурсником і з Денисом. Сина відселили в іншу кімнату, — розповідає далі пані Наталія. — У вихідні Денис був удома і сказав, що вже все нормально, а третьокурсник навіть вітається з ним. Але насправді знущання не припинилися”.
У вівторок, 1 жовтня, Денис разом із друзями мав святкувати День першокурсника, але на святкову піцу не пішов. “Сказав, що йде кров носом. У середу на навчання він теж не пішов. Я подзвонила до сімейної лікарки і взяла направлення до ЛОРа. Та син сказав, що не може піти, бо сусіди по кімнаті зараз на навчанні, а ключі тільки в них, тож не може залишити кімнату відчиненою. Відбувалося щось дивне, — зауважує жінка. — А ввечері, 2 жовтня, сталося найгірше — третьокурсник жорстоко побив мою дитину. Я дзвонила Денису весь вечір, було так важко на душі, ніби серце відчувало біду. Та син не брав телефон.
Лише близько 23.00 хтось таки підняв слухавку, я почула шум та гам, але дзвінок обірвався. Через пів години мені зателефонував Денис, сказав, щоб терміново скинула йому на картку 200 гривень. Я здивувалась, бо ж тільки півтора дня тому дала йому гроші. Запитала, що ж сталося. Він написав: “Мене б’ють, вимагають 200 гривень”.
Наталя зрозуміла, що син у біді, і викликала поліцію. “Також на крик прибігли дівчата, які живуть нижче. Вони повідомили про все коменданта, подзвонили до класної керівниці. А кривдник і ті, хто спостерігав за всім, залишили побитого Дениса в кімнаті й втекли”, — уточнює жінка.
За словами матері, на момент побиття Дениса в кімнаті було близько десяти хлопців, але бив лише один — третьокурсник Богдан. А його товариш знімав усе на відео. Інші ж або підтримували кривдника, або байдуже спостерігали. А коли хтось пробував розборонити хлопців, третьокурсник погрожував. Дениса забрала “швидка”. Його госпіталізували в Хмельницьку міську дитячу лікарню.
“Денис був синій від побоїв, — зі сльозами згадує мама хлопця. — У нього забої легенів, нирок, ока, вушної раковини. А також — розрив селезінки (орган довелося видалити), крововиливи, зокрема в таз, зміни діафрагми, з’явилася рідина в легенях, був струс мозку. Лікарі одразу сказали, що у випадку Дениса час йшов на хвилини. Якби не дівчатка, які прибігли на крик, не знаю, що б було. До кінця життя буду молитися за їхнє здоров’я! Після лікування знадобиться ще реабілітація, але головне, що Денис живий”.
Пані Наталія каже, що кривдник — 17-річний Богдан, родом із Летичівської тергромади Хмельниччини. Він сирота. Але коли йому виповнився рік, хлопця всиновили. “Богдан регулярно отримує фінансову допомогу від держави і має стипендію — загалом до 20 тисяч гривень, — розповідає пані Наталія. — Але, як кажуть діти в гуртожитку, він за один день міг усе витратити не знати на що. Як мені відомо, на другий день після інциденту нападника виключили з училища і виселили з гуртожитку. Щоправда, пізніше спеціальна комісія вирішила поновити Богдана в навчанні, бо він сирота і держава на його боці. А він не визнає своєї вини, усім розповідає, що йому нічого за це не буде. Але я вимагатиму найсуворішого покарання. І не лише для нього, а й для тих, хто знімав усе на відео і підбурював до побиття”.
У справі розпочато кримінальне провадження. “Cлідчі оголосили 17-річному хлопцеві підозру за ч. 1 ст. 121 (умисне тяжке тілесне ушкодження) ККУ. Також днями йому обрали міру запобіжного заходу — цілодобовий домашній арешт”, — каже Інна Глега, речниця Нацполіції у Хмельницькій області. Нападнику загрожує позбавлення волі від 5 до 8 років.
“Звісно, покарання потрібне, але це не розв’яже проблеми глобально. Такі випадки трапляються через брак виховної роботи, — переконана Наталія Максимова, докторка психологічних наук, професорка Київського інституту сучасної психології та психотерапії. — Відповідальність, на мою думку, має бути й на керівництві училища. Що вони зробили, коли дізналися про цькування першокурсника? Перевели в іншу кімнати. А далі що? Проблема ж не вирішилася. Треба було розбиратися та працювати з цим проблемним підлітком. Підлітки — дуже активні, їм хочеться себе проявити, самоствердитись, але ніхто не направляє цю активність у потрібне русло. Ефективним способом розв’язання проблеми є спільні заходи, що об’єднують колектив. Наприклад, організація благодійних ярмарків для підтримки армії, відвідування поранених воїнів у госпіталі. Якби велася така робота, то не було б подібних випадків булінгу чи “дідівщини”.
Експертка зауважує, що війна також вплинула на дітей. “Випадки цькування почастішали і набули більш масштабних проявів, — зауважує професорка. — Діти стають знервованими та агресивними, і конфлікти можуть виникати навіть через дрібниці. Ситуація дуже серйозна, потребує втручання фахівців і роботи не тільки з дітьми, а й з батьками.
А випадки цькування можуть починатися навіть у дитячому садку. Також це трапляється в молодшій школі, проте на цьому етапі проблема зазвичай швидко виявляється. А в підлітковому віці, коли діти почуваються більш самостійними, вони нерідко приховують знущання від батьків. Тими, хто потерпає від булінгу, часто є так звані білі ворони — діти з вадами розвитку, дефектами мовлення, фізично слабші або ті, чиї цінності відрізняються від групових. Наприклад, новий учень, який добре вчиться та чемно поводиться, може стати мішенню, якщо в класі цінуються нахабність і зневага до навчання. Агресором може бути один учень, проте інші підтримують його або залишаються байдужими. Те, що сталося в Хмельницькому, свідчить про серйозну моральну деградацію підлітків. Адже інші хлопці просто спостерігали за побиттям і не втрутилися.
У випадку з Богданом, ймовірно, могло бути неналежне виховання. У нього була певність, що він сильніший, що може гнобити слабших. Можливо, йому навіть не так потрібні були гроші, зважаючи на стипендію і допомогу. Це така життєва позиція — домінувати й агресувати”.
Чому ж діти мовчать про знущання? “Причиною може бути брак довіри між дітьми і батьками. Дитина боїться, що батьки не зрозуміють її або їхнє втручання погіршить ситуацію. Ознаками проблем у дитини можуть бути зміни в поведінці: депресивний стан, сумний настрій, відмова говорити про навчання, втрата апетиту, безсоння або кошмарні сни. Також дитина може не хотіти йти до школи або їхати на навчання в училище, університет, — каже Наталія Максимова. — Важливо побудувати довірчі стосунки з дитиною, виявляти інтерес до її життя, цікавитися тим, що вона любить. Дитина має відчувати до себе увагу, знати, що вона потрібна батькам. У жодному разі не можна кричати, агресувати або вимагати від неї негайно розповісти, що сталося”.
Справою зацікавився і Уповноважений із прав людини ВРУ Дмитро Лубінець. Зокрема, він звернувся до Міносвіти щодо проведення службового розслідування стосовно недбалості працівників училища, які не подбали про належний рівень безпеки учня.
За його інформацією, навчальний заклад не має власного гуртожитку, тому на основі договірних відносин користується приміщенням іншого закладу, де й трапився інцидент. Саме працівники училища зобов’язані відповідати за дотримання норм, правил проживання та дисципліну в гуртожитку.
Ми хотіли почути позицію й керівництва училища, але на момент підготовки матеріалу отримати коментар не вдалося.
