Днями Ігор на протезах піднявся до підніжжя найвищої вершини Карпат і там зробив своїй дівчині Марії пропозицію. Вона сказала “так”.
“Я родом з Одещини, але вже тривалий час живу на Львівщині. У моїй родині військових не було, а я бачив себе у морській піхоті, десанті. У 2019 році підписав контракт з 80-ю десантно-штурмовою бригадою. Після навчань виконував бойові завдання у зоні ООС, — розповідає Ігор Зобків. — Повномасштабну війну ми з побратимами зустріли на Миколаївщині, гідно давали відсіч ворогам і втримали цю область”.
Саме там 6 березня 2022 року Ігор, командир відділення, та його побратими на БТР наїхали на ворожу протитанкову міну. Бійці не постраждали, а Ігорю діагностували опік обличчя І ступеня, перелом щелепи, контузію та множинні травми.
“Побратими надали мені першу допомогу, направили у шпиталь, — каже Ігор. — Медики боролися за мій зір. Зрештою на ліве око зовсім не бачу, на праве — поганенько. Обидві ноги — ампутовані. Я пережив 13 операцій. За кілька місяців отримав протези і повернувся на службу, хоча мав усі підстави на звільнення — у мене інвалідність І групи. Але я вирішив, що в тилу теж можу виконувати багато роботи. Ще й волонтерити”.
Коли Ігор Зобків проходив лікування, то якось потрапив до Східниці. Там у місцевому кафе познайомився з Марією, працівницею закладу.
“Ми відразу одне одному сподобались. Обмінялись контактами, досить швидко потім стали жити разом. Марія — саме та людина, з якою я щасливий на всі сто відсотків. Вона турботлива, ніжна, щира, добра і чарівна — каже воїн. — Коли на початку березня побачив оголошення від обласного департаменту про сходження на Говерлу заради збору бійцям на дрони, відразу погодився. Виникла ідея: саме на найвищій вершині країни запропонувати Марії побратися. Купив каблучку, але до останку не знав, чи погодиться кохана піти зі мною. Втім вона сказала: “Радо”. Організатори порадили мені обов’язково мати льодоступи. Адже схил вкритий суцільним льодом, підніматися майже нереально. Я льодоступів не знайшов. І не факт, що вони підійшли б до протезів. Кілька годин ми піднімались до підніжжя Говерли. Каміння, лід, вітер — усе я здолав. Бо не просто йшов до вершини, а щоб зробити пропозицію коханій. Марія сказала “Так”. Для неї те, що сталося, було шоком, вона не чекала такого. Плакали всі від щастя. Спуск з гори був важчим, допомагали рятувальники. Цей підйом, як уже казав, мав ще одну важливу мету — благодійну. Під час заходу ми зібрали понад 300 тисяч гривень на дрони для наших захисників”.
За словами Ігоря, вони з коханою мріють влаштувати скромну церемонію реєстрації шлюбу, бо під час війни не хочуть ніяких пишних святкувань.
