Під час декретної відпустки Людмила Скамрова стала головою одного з ОСББ у місті Вишневому. Спершу загітувала жителів багатоповерхівки сортувати сміття. А згодом розробила спеціальний контейнер на органічні рештки, аналогів якого не було ніде.
“Почалося все з розчищення закинутої комірчини занедбаного сміттєприймача у багатоповерхівці, куди раз на тиждень під моїм контролем жителі стали приносити вторсировину. Принцип полягає у вдосконаленому сортуванні різних видів сміття. Окремо — пластик, метал, скло, папір, плівки. Важливо, аби все було вимитим і просушеним, — розповідає Людмила Скамрова. — Оскільки сміттєпереробні заводи не приймають вторсировину від громадян, ми домовились про співпрацю з пунктом прийому. Коли комірчина наповнюється, приїжджає вантажівка й забирає відсортоване сміття, його здають на завод, а ми отримуємо за це гроші”.
Опісля Людмила пройшла навчання в онлайн-академії з управління відходами, де дізналась, що саме органічні рештки завдають великої шкоди природі. Частка їх на сміттєзвалищах становить від 30 до 60 відсотків. “Розкладаючись, органічні відходи виділяють рідину, до якої приєднуються різні хімічні речовини зі сміттєзвалища, — пояснює співрозмовниця. — Тоді ця отруйна суміш потрапляє у грунт, підземні води. А парниковий газ метан, що виробляється у процесі гниття органіки, виділяється в атмосферу, спричиняючи глобальне потепління. Пожежі на сміттєзвалищах спалахують і через органічні відходи. Адже під час їх розкладання температура всередині сміттєвої купи підвищується до 80 градусів, а при наявності легкозаймистих матеріалів (скажімо, ганчір’я з мастилом) і метану виникає самозаймання”.
Тож Людмила вирішила, що вкрай важливо докладати зусилля задля зменшення кількості органіки на сміттєзвалищах. Захопилась ідеєю компостування й зіткнулася з проблемою — на ринку можна придбати лише пластикові контейнери. Але після завершення строку експлуатації і вони потрапляють на звалище, що суперечить принципу “нульових відходів”.
“Зароблені зі зданої вторсировини кошти ми витратили на виготовлення за моїм ескізом експериментального компостера. Для мене було справою принципу, аби він мав естетичний вигляд, адже поряд — дитячий, спортивний і відпочинковий майданчики. Крім того, компостер мав бути великим, бо пластикові розраховані на 600 літрів, а цього замало, — пояснює Людмила. — Тож у 2021 році ми встановили перший контейнер на тисячу літрів — з натуральної деревини (між дощечками є щілини для надходження кисню), яку випалено зсередини й просочено лляною олію, а зовні вкрито восковою глазур’ю.
Важливий і принцип наповнення контейнера. Щоб процес компостування не перетворився на гниття, шар зелених вологих відходів з кухні треба перекривати коричневими сухими, що забезпечує надходження кисню. Мова про опале листя, скошену траву, деревну щепу, перероблений крафт-папір (лотки від яєць, гофрокартон тощо). Для пришвидшення процесу компостування можна додавати спеціальні бактерії чи хробаків, хоч вони і так наповзають із землі, бо в контейнері немає дна — зроблено це спеціально. Водночас не можна класти у компост залишки продуктів тваринного походження чи риби, адже від них іде дуже неприємний запах”.
За два місяці контейнер було наповнено. За біогумусом (саме на нього перетворилася органіка) швидко сформувалася черга жителів, які доглядають клумби чи присадибні ділянки, — це ж чудове добриво. Нині в ОСББ є вже вісім дерев’яних компостерів, і на виготовлення їх не витрачено жодної копійки з бюджету об’єднання. Компостери придбали за гроші, зароблені на відсортованій сировині.
Тепер Людмилу Скамрову запрошують до себе громадські організації й органи самоврядування, щоб поділилась досвідом переробки органічних відходів. Відтак контейнери, як у Вишневому, вже встановили у громадах 16 областей України.
“Навіщо чекати, коли держава забезпечить можливість сортувати органічні відходи, якщо можна вже почати компостувати їх у дворі без додаткових капіталовкладень? — зауважує 41-річна екоактивістка. — І усе це — з турботою про довкілля”.
