У неї чорні голова, спинка, крила, а половина грудей і животик — білі. Подовжений тонкий дзьоб, ноги та кільце навколо очей — червоно-рожеві. Ця відносно невелика, масою до 750 грамів і довжиною до 45 сантиметрів пташка — невтомна літунка.
Спостереження за самичкою кулика-сороки біологи з Любліна розпочали навесні минулого року. Вони прикріпили до тіла птахи мініатюрний передавач-трекер і бачили, як “матуся” (так ніжно називали пташку) відклала 7 яєць за сезон на Віслі й вигодувала своїх пташенят. 11 серпня 2025 року польські орнітологи спостерігали сімейство куликів-сорок востаннє перед міграцією. Наступного дня передавач “матусі” повідомив щось неймовірне: лише за ніч вона перелетіла через Західну Україну й Молдову.
— А вранці знову була в Україні, на узбережжі Чорного моря, — каже Іван Русєв, доктор біологічних наук, керівник департаменту Національного природного парку “Тузлівські лимани”. — Тут птаха жила більше як місяць. У вересні вона вирушила далі — через Румунію, Болгарію, Туреччину, Грецію, Сицилію, Туніс, Алжир, Марокко, Західну Сахару, Мавританію, Сенегал, Гамбію до Гвінею-Бісау. Там зараз, про що недавно повідомив трекер, птаха перечікує європейську зиму на мілководдях поблизу Національного парку Варела, на березі Атлантичного океану.
Відомо, що більшу частину свого маршруту кулик-сорока подолала вночі, перелітаючи над Чорним, Егейським, Іонічним та Середземним морями та Атлантикою. Усього — понад 9500 кілометрів! Ця історія — черговий доказ того, наскільки дивовижні птахи й наскільки важлива міжнародна співпраця науковців-орнітологів.
— Цікаво, а де ще на наших теренах зупиняється кулик-сорока й чому цей вид, згідно з інформацією з Червоної книги України, становить лише приблизно 650 — 800 пар?
— Кулик тяжіє до приморських територій. У нас його здавен спостерігали на узбережжях Чорного та Азовського морів, а ще поблизу річок Дніпра, Дністра, Сіверського Донця — там, де є галька й пісок, які цей птах дуже любить, і де формує свої гнізда, де живиться молюсками, різними наземними та водяними комахами.
Загальна чисельність в Україні кулика-сороки справді мала. Забудова узбереж, різні антропогенні навантаження й забруднення водойм скорочують біотопи мешкання цього виду. Тому його внесли в Червону книгу з природоохоронним статусом “вразливий”. Ситуацію погіршили й чотири роки повномасштабного вторгнення. Шум війни, забруднення моря заважають гніздуванню птахів, їх нормальному харчуванню. Та, попри все, після зимівлі в Африці, на півдні Одещини кулики-сороки з’являються під час весняної міграції. Сподіваюся, так буде і цьогоріч.
