Свої картини 11-річна Ніколь Вихрова із села Токарі продає на благодійних аукціонах. А кошти з продажу вкладає у збори для війська. За словами дівчинки, її неабияк надихають подяки від волонтерів і захисників.
“Я також у дитинстві закінчила художню школу, але життя присвятила банківській справі. Тому щаслива допомогти своїй дитині реалізувати талант, — каже Ірина Вихрова, мама художниці. — Малювати дочка почала у два роки. Відвідувала спеціальні заняття. А тепер вчиться в гуртку “Чарівний пензлик” під керівництвом Валентини Карпенко. Уроки, на яких Ніколь опановує курс слобожанського розпису, проходять онлайн. Вона вже й сама організовує майстер-класи для дітей і дорослих. Дочка — учасниця і переможниця багатьох виставок і конкурсів не лише у нашій країні, а й за кордоном. Працює з гуашшю, аквареллю. Подобаються їй і акрилові фарби, олівець, фломастер. Нещодавно Ніколь спробувала себе у техніках зентангл і дудлінг. За допомогою малюнків можна розповісти, що в тебе на серці”. За словами співрозмовниці, у всіх своїх картинах дівчинка закодовує глибоку ідею про нашу країну.
“Минулого року на виставці Ніколь представила одну зі своїх робіт — “Бавовнята”, — розповідає мати. — За задумом доньки, це котики-захисники, яких захищає бавовна. А цієї зими проводився міжнародний конкурс робіт за мотивами творчості Марії Примаченко. Ніколь у стилі українського наїву зобразила захисницю і берегиню. Ці картини дуже всім сподобалися. У підсумку дочка посіла перше місце. Вона так цим пишається”.
Коли почалася велика війна, Ніколь з мамою на кілька місяців виїжджали до Польщі. Повернувшись додому, юна художниця розпочала співпрацю із сумськими волонтерами, які допомагають їй реалізовувати картини, щоб підтримати наше військо.
“Нещодавно мої роботи купили у Фінляндії. За них я отримала понад 200 євро, то закрила збір на детектор дронів для військових. А картину “Берегиня” ми подарували за донат міністрові Франції Жану-Ноелю Барро, коли він приїжджав до Сум. Чимало моїх робіт волонтери розміщують у соцмережах. Щоправда, нині охочих придбати картини мало, можливо, люди втомились. Але вірю, що це тимчасово, бо наші герої захищають нас цілодобово. Тому кожен закритий збір — це чиєсь врятоване життя, — по-дорослому розмірковує Ніколь. — Крім того, ми з вихованцями дитячого садочка №30 пишемо та малюємо для захисників талісмани. Бійці передавали, що ніколи з ними не розлучаються, бо вони справді оберігають їх у боях! А нещодавно я спробувала різними розписами розмалювати гільзи. І на міжнародному конкурсі забрала приз глядацьких симпатій. Мені дуже цікаво займатися творчістю. Хочу розповідати всьому світу, яка красива, квітуча, багата історією наша Україна. Яка вона сильна і незламна. Вірю, що ми неодмінно переможемо. Але для цього всім треба наполегливо працювати і донатити”.
