Керівник ГУР Кирило Буданов був такий вражений патріотичним запалом і щедрістю пенсіонерки, що вирішив подякувати їй особисто — записав відео, передав квіти й планшет.
“Родом я з Вінницької області. Коли народилась, батька вже не було — загинув на війні. І мама сама залишилась з чотирма дітьми. Звісно, дитинство було важким, але жили ми всі дуже дружно”, — розповідає пані Тамара. За словами пенсіонерки, після школи вона закінчила курси і все життя пропрацювала телеграфісткою.
Покійний чоловік Тамари Лазаренко був військовий. Подружжя народило та виховало двійко дітей — дочку Лілію й сина Сергія. Дочекались онуків — Софію, Ореста, Антона — і правнука Олександра.
“Коли почалась велика війна, ми з сім’єю на місяць виїхали до Польщі. Але весь той час я думала про одне — що у нашій країні діється таке жахіття, а я далеко, — каже співрозмовниця. — Найбільше боліло за Маріуполь, захисників “Азовсталі”. Тому відразу, як повернулась додому, стала донатити на армію. Отримавши пенсію, спершу віддаю частину на потреби бійців, трохи відкладаю на ліки, ласощі й на прожиття. Якщо ще щось залишається — теж йде для фронту. Спочатку реквізитів карт не вказували по телебаченню, то допомагала іншими способами. Дочці та онуці давала готівку й вони несли її у волонтерський штаб. Ще й правнук долучався, наголошуючи благодійникам, що це гроші від його бабусі на дрони. А коли вже реквізити стали показувати на екрані телевізора, то я все занотовувала та запрошувала до себе внучку Софію. І вона допомагала переказати гроші. Пам’ятаю, якось відправили кошти на один збір, а рідні вже пішли. Аж тут знову опублікували реквізити двох інших зборів. Я тут же зателефонувала внуці, щоб і цих захисників підтримати”.
Тамара Онуфріївна має особливий зошит, куди записує всі свої донати. У списку — і морпіхи, і 47-ма бригада, і захисники Авдіївки, аеророзвідка... А ще пенсіонерка веде статистику затоплених російських кораблів. Знищення одного із них — “Сергея Котова” — стало найкращим подарунком на її день народження.
“Якось я почула, що Головне управління розвідки збирає кошти на дуже круті морські дрони, — провадить далі лучанка. — Кажу до онуки: “На ці три картки відправ гроші. ГУРу я давала вже, але ти ще кинь, бо їм вкрай важливо”. Софія зняла відео зі мною, яке стало вірусним у соцмережах, його опублікували в себе відомі українські блогери. Мабуть, про мене та мою допомогу ГУРу розповіли й Кирилу Буданову. Одного дня дзвонить хтось у двері. На порозі — речник управління Андрій Юсов, якого ще вчора бачила по телевізору. Подарували мені гурівці квіти, планшет та подяку. І показали відео, яке записав особисто для мене Кирило Буданов. Він сказав, що без мільйонів українців, які підтримують ЗСУ, військовим було б набагато складніше відправити на дно і “Сергея Котова”, і багато інших російських кораблів. Дуже приємно, що кожен мій донат наближає нашу перемогу. Знаєте, якби не вік, то вже була б на фронті”.