Йдеться про так звані екстрактори для вилучення уламків із тіл пацієнтів. Остання розробка дозволяє знаходити навіть шматочки боєприпасів, що не реагують на магніти.
До великої війни колишній юрисконсульт Олег Биков захоплювався пошуками артефактів за допомогою металошукача, який і став прообразом для екстракторів. У ГО “Волонтерський штаб оборони Кременчука”, який він очолює, налагодили їх випуск.
Талановиті волонтери постійно модернізують свої прилади й створюють нові. На сьогодні їх виготовляють шість підприємств зі Львова, Харкова, Дніпра, Горішніх Плавнів. Власне там виробляють різні складові екстракторів, а вже у самому Кременчуку їх збирають. Готову продукцію безплатно передають у медичні заклади.
“За понад чотири роки ми виготовили більш як 4,5 тисячі екстракторів різної модифікації та безплатно передали їх медичним закладам, — зауважує 42-літній Олег Биков. — Завдяки їм щодоби проводиться приблизно 300 операцій з видалення уламків і куль. Свої прилади передаємо комплектом. Адже двох однакових поранень не буває. Тож якщо осколок не вдалося витягнути однією моделлю екстрактора, допомогти може інша”.
На сьогодні волонтери виготовляють п’ять моделей. Першим був “Едельвейс №52”, який має дві змінні насадки. Без них зручно проводити діагностику й пошук уламків. А з насадками через раневий канал під місцевим наркозом можна діставати з тіла все, що буде магнітитися. Особливістю іншого екстрактора — “Прометей” — є те, що він має конусоподібну сильну магнітну насадку, а отже — більшу площу притягування металу. Та найпотужнішим з усіх інструментів, призначених для видалення уламків і куль з кісткових тканин, є “Буцефал”, створений на замовлення травматологів з Харківщини. Серед виробів волонтерів — і вкорочений прилад “Білий ангел”. Він застосовується у тому випадку, коли куля чи осколок розміщуються дуже глибоко в тканинах і хірург не може працювати класичними екстракторами. Є також гнучка “Гідра”, що має чотири змінні насадки. Залежно від складності операції хірург вибирає, якою з них користуватися. Інструмент добре зарекомендував себе при виконанні лапароскопічних втручань.
Новинка кременчуцьких волонтерів — “Шерлок”. Його особливість у тому, що дозволяє знаходити уламки, які не реагують на звичні магніти. Мова про частинки з алюмінію, міді або неіржавійної сталі, які складно знайти навіть за допомогою рентгену. Такі уламки нерідко мігрують у тілі пораненого. Тож поки пацієнта доправлять до операційного столу, шматок заліза може зміститись.
“Історія “Шерлока” почалась у 2023 році, — пригадує Олег Биков. — Ми передавали комплекти магнітних приладів у Запорізький військовий шпиталь. Тоді майор медичної служби, торакальний хірург Ярослав Тєлушко поцікавився, чи можемо зробити прилад, котрий здатний проводити локалізацію уламків глибоко в раневих каналах. І розповів, як він би мав виглядати. Тож ми з технологами спочатку почали вивчати інформацію, цікавитися, чи щось подібне десь існує. З’ясувалося, що свого часу такі прилади пробували зробити у США. Але жоден із них масово так і не був застосований”.
Зрештою винахідники “розчленували” металошукач “Кощей” українського виробництва і на його основі зробили “Шерлока”. Нині завдяки цьому приладу проведено чимало операцій. Зокрема, Ярослав Тєлушко локалізував уламок у легенях військового та успішно його видалив.
“Шерлок” працює за принципом електромагнітної індукції, — розповідає очільник ГО “Волонтерський штаб оборони Кременчука”. — Приймальна котушка створює електромагнітне поле. Якщо поряд з’являється метал, у цьому полі виникають вихрові струми. Котушка фіксує ці зміни, а блок управління подає звуковий або візуальний сигнал. Що ближче датчик до уламка, то він сильніший. Тож пошук максимально ефективний і швидкий”. Завдяки “Шерлоку” можна заходити в раневі канали десь до сорока сантиметрів. До кожного екстрактора Олег Биков додає інструкцію, як його стерилізувати.
Унікальні прилади кременчуцьких волонтерів використовують як цивільні, так і військові хірурги, починаючи зі стабілізаційних пунктів і завершуючи спеціалізованими медзакладами. От нещодавно надійшло замовлення від Національного наукового центру хірургії та трансплантології імені О. О.Шалімова. Тож “Шерлока” передали у другий окремий медичний батальйон.
На жаль, за понад чотири роки винахідники не отримали жодної допомоги від держави. “Мова не про кошти, а насамперед про матеріально-технічну базу. Якби вона була, ми б могли масштабувати виробництво екстракторів, — певен Олег Биков. — Попри все, якщо запити є, то нікому не відмовляємо. І готові забезпечувати ними медиків як у тилу, так і на передовій”.
