Щодня жінка виставляє горщики з квітами поблизу свого невеличкого магазину канцтоварів у Вараші. А поруч розміщує банку з інформацією про потреби воїнів і номер рахунку, куди можна задонатити.
“Багато років я пропрацювала в дитячому садочку й паралельно займалась приватним підприємництвом, бо потрібно було ставити на ноги двох синів. На місцевому ринку маю невеличкий магазин, де продаю канцелярію, набори для творчості, подарунки, — розповідає Ніна Пікусь. — У 2014 році мій син Андрій вирушив боронити країну, служив на Луганщині, де пройшов усі запеклі бої. А в перші дні повномасштабної війни він, не вагаючись, взяв рюкзак на плечі й знову подався до військкомату”. Тож жінка вирішила допомагати синовому підрозділу чим може.
“Тільки в моєї мами, однієї на все село, на різдвяні свята на веранді квітли хризантеми, — каже пані Ніна. — Приходили діти колядувати й захоплювались цим ароматом хризантем. Вісім років тому я облаштувала теплицю, тож теж займаюсь квітами. За сезон вирощую приблизно пів тисячі хризантем. Після повномасштабного вторгнення квіти продавала, а всі кошти з їх реалізації надсилала батальйону сина. У 2023 році, коли Андрій був у Бахмуті, з ним на два тижні обірвався зв’язок. Що пережила тоді — боляче згадувати. Сльози, недоспані ночі... Коли пролунав дзвінок від сина, боялась взяти слухавку, руки тремтіли. Та, почувши рідний голос, розплакалась від щастя. На Донеччині Андрій отримав поранення й недавно демобілізувався. А я продовжую волонтерити, тому що війна триває. Якось підійшла до мене дівчина й сказала, що своєму братові вже не може, на жаль, допомогти, то хоча б пожертвує іншим бійцям. А одного разу повз магазин йшов колишній військовий з дружиною. Побачивши, що продаю квіти з благодійною метою, поклав гроші й не взяв жодної рослини. Тільки подякував за те, що підтримую захисників. А хіба можна інакше?! Та я готова кожному синові та доньці, котрі захищають Україну, небо прихилити”.
О цій порі Ніна Пікусь, окрім хризантем, продає чимало весняних квітів — крокуси, примули, троянди, хости.
● Ніна Пікусь. Фото з архіву Ніни Пікусь
“Нещодавно до мене звернулась мама місцевого воїна. Його підрозділу потрібна машина, бракує 100 тисяч гривень. Тож жінка накопала вдома квітів і привезла до магазину на реалізацію. А сусідка ще троянд дала трохи, щоби швидше закрився цей збір, — зауважує співрозмовниця. — Я всім землякам наголошую: якщо маєте бажання допомогти, то несіть мені саджанці. Продам і всі гроші віддамо для фронту. Ціни ставимо символічні — 20 — 30 гривень. Якщо хтось може дати більше — дуже дякуємо. Адже зараз хлопці на передовій потребують усього: комусь треба машину, іншим — дрон чи тепловізор. Допомагатиму захисникам аж до нашої перемоги”.
