Від жовтня 2022 року доправили захисникам приблизно 300 тисяч порцій смаколиків! Довкола отців об’єдналися декілька сотень волонтерів.
Ініціатори проєкту священники УГКЦ Михайло Францух, Володимир Проданець і Олег Григорик, які служать, відповідно, у селах Горбок, Богдан і Дубриничі. Нещодавно до них долучився душпастир з Міжгір’я Іван Голінка. “У перші тижні повномасштабної війни ми привозили з-за кордону автівки та відправляли їх на фронт, — розповідає 47-річний отець Володимир. — Під час однієї поїздки взяли з Чехії туристичні обіди в реторт-пакетах (тип харчової упаковки, виготовлений з ламінату, безпечного гнучкого пластику та фольги. — Авт.). Їх для воїнів передав заробітчанин”. Пакети відправили на фронт, хлопцям та дівчатам смаколики дуже сподобалися. Отримавши добрі відгуки, отець Володимир вирішив закупити імпортні реторт-пакети, щоб передавати у них їжу на передову. Але їхня ціна виявилася чималенькою (майже 10 євро за один пакет). Тож священники придбали подібне упакування в українського виробника, купили автоклав і почали готувати смачні обіди для воїнів. Не відразу все вдавалося ідеально, але згодом процес налагодився.
Першим у реторт-пакетах вдалося приготувати бограч — гострий закарпатський суп з м’яса, солодкого перцю, меленої паприки, помідорів, картоплі, моркви та спецій. А далі, як кажуть, пішло-поїхало. До меню додалися голубці (як з м’ясом, так і пісні), бульйон, борщ, ризото, гречка з ковбасками та грибами, квасоля з капустою, макарони. Вага одного пакета — 500 грамів. Усі страви, окрім перших (їх готують у 220-літровому казані), закарпатські волонтери розкладають у пакети сирими, вакуумують й стерилізують в автоклаві. Один автоклав вміщує 120 реторт-пакетів. Наїдки навіть не завжди потрібно розігрівати: відкрив і смакуєш. Тому їх зручно брати на позиції й бойові завдання. Їжа у реторт-пакетах може зберігатися приблизно два роки. До речі, на кожному пакунку з готовими смаколиками є маркування з гуцульськими візерунками.
Волонтери працюють у спеціально обладнаному приміщенні площею 42 квадратні метри, що в селі Богдан. У кулінарному мініцеху є кухня з різним приладдям, як-от картоплечисткою, овочерізкою, а також — склад. Готові обіди складають у картонні коробки та відправляють поштою або за допомогою волонтерів. Декілька разів священники самі возили смаколики від “Наїдку” на фронт. Продукти для приготування страв збирали серед парафіян.
Також священники-волонтери отримують кошти від небайдужих. Звіти про те, що придбали, що зварили, чеки й відгуки військових публікують на своїх сторінках у соцмережах. “Наші захисники та захисниці телефонують, пишуть, присилають прапори, шеврони. Мусимо бути максимально відкритими, бо люди нам довіряють”, — зауважує отець Володимир. За його словами, від початку заснування волонтерська ініціатива вже передала на фронт понад 300 тисяч пакетів зі смаколиками. “Хочемо подарувати військовим частинку домашнього тепла й затишку. Щоб вони знали — про них дбають, їх чекають. Після нашої перемоги, ймовірно, цей соціальний проєкт не закриємо. Готуватимемо їжу для нужденних”, — підсумовує священник.
