Наталія і Руслан Кукурудзи з Івано-Франківщини від попередніх стосунків мають двох дітей, але мріяли про спільну. Коли 36-річна жінка завагітніла, лікарі повідомили, що носить під серцем аж трьох малюків. Це стало чималою несподіванкою для подружжя, навіть попри той факт, що мама Руслана — з двійні. За даними ВООЗ, зачата без допомоги репродуктивних технологій трійня трапляється лише раз на 10 тисяч вагітностей.
— Якщо в родині вже були багатоплідні вагітності, то на фоні генетичної схильності таке може статися і в інших поколіннях. Виносити двійню чи трійню дуже важко, адже організм жінки природно розрахований на виношування однієї дитини, — розповідає Валентин Усик, лікар акушер-гінеколог пологового відділення Лікарні святого Миколая (Перше ТМО Львова). — А коли йдеться про трійню, то організм жінки зазнає величезного навантаження. Зокрема, в посиленому режимі працюють нирки й печінка, адже продукти життєдіяльності плодів частково проходять очищення в організмі вагітної.
Якщо, до прикладу, двійко плодів однояйцеві, тоді одна дитина може стати домінантною й перетягуватиме на себе всі необхідні речовини. Буває, що плаценти плодів розташовані дуже близько, тож розвивається синдром шунтування — між плацентами утворюються шунти й домінантна дитина отримує більшу частину кровотоку. Це створює несприятливі умови для інших плодів — вони починають розвиватись несинхронно. Що, зрештою, може призвести до загибелі одного з них.
Основним будівельним матеріалом для розвитку й росту плодів є білок (також йдеться про значно більшу кількість необхідних жирів та вуглеводів), забезпечити цю потребу завдяки раціону харчування неможливо. Навіть за звичних обставин до 30-го тижня вагітності темпи розвитку дитини швидко зростають, тому, аби до цього прилаштуватись, матка починає розсмоктувати навколоплідні води. А коли є два чи більше плодів, матка не в змозі з цим впоратись, тому переважко багатоплідні вагітності завершуються передчасно. Зокрема, трійнята здебільшого з’являються на світ до 32-го тижня вагітності. Саме тому жінки з багатоплідними вагітностями потребують більш ретельного й динамічного спостереження.
— А як проходила вагітність у Наталії?
— У неї була трияйцева вагітність, себто кожна дитинка мала свою плаценту й розвивалась окремо. Але протягом перших 20 тижнів жінка потерпала через нудоту й блювання. Це були прояви раннього гестозу (в народі називають токсикозом) — мова про ускладнення, яке становить загрозу переривання вагітності. Зрештою подружжя вирішило переїхати до Львова, аби бути під постійним спостереженням. На фоні гестозу в жінки розвинувся підвищений артеріальний тиск, на тілі з’явились виражені набряки. Але нам вдалось довести вагітність до 36-го тижня, що є рідкістю. А тоді провели кесарів розтин. Прогнозувати стан трьох немовлят одночасно — завдання надскладне. Та ми були готові до будь-якого сценарію, зокрема й до потреби переведення малюків до відділення інтенсивної терапії новонароджених. На щастя, все минуло добре. На світ з’явилось троє дівчаток — Анна, Софія і Вікторія. Їхня вага становила 2200, 1900 та 1860 грамів. Іншими словами, жінка виносила трьох діток, загальна маса яких становила майже 6 кілограмів. Це фантастично!
Спершу донечок поклали на груди матері, тоді — батькові. А задля контролю на декілька годин помістили їх у кювез і спостерігали за станом. Дівчатка самостійно дихали, в них розвинувся смоктальний рефлекс, і загалом усі їхні показники були в межах норми. Тож уже на шостий день вони разом із батьками повернулись додому.
