У півторарічного Дем’янчика з Тернопільщини розвинувся гнійний отит, тож батьки звернулись до лікаря. Під час огляду в хлопчика діагностували ще одну небезпечну хворобу — лівобічну пахову грижу.
— Кила не турбувала дитину, не проявлялась симптоматично, тому батьки не підозрювали про її наявність, — розповідає хірург Олександр Калінчук, медичний директор Дитячої лікарні Святого Миколая (Перше ТМО міста Львова). — Власне, найчастіше лікарі виявляють у маленьких пацієнтів пахові грижі під час огляду шляхом пальпації, як сталось із Дем’янчиком.
Ми вирішили оперувати дитину лапароскопічно (через один прокол у черевній стінці). Під час втручання, суть якого полягає у вшитті отвору пахового каналу, виявилося, що грижа була не однобічною, а двобічною. Але все минуло добре. Того ж дня хлопчика виписали додому.
— А чому утворюються пахові грижі?
— В організмі людини у передній черевній стінці є два пахові канали — зліва й справа. У нормі під час внутрішньоутробного розвитку вони відкриті, а на момент появи на світ дитини мають бути закриті. Але так стається не завжди. До прикладу, в 30% передчасно народжених діток паховий канал не закритий. Хоч таке буває і в тих, хто народився вчасно. Внаслідок патології згодом розвивається пахова грижа. Часто це стається, коли дитина починає ходити й багато рухатись. Поступово паховий канал розширюється і через нього під шкіру передньої черевної стінки починає вип’ячуватись певний внутрішній орган — це може бути кишківник, великий чепець (сальник), а в дівчат — яєчник.
Один із найбільш небезпечних наслідків грижі — защемлення, набряк, а відтак і омертвіння впродовж 4 — 6 годин внутрішнього органа в паховому каналі. Скажімо, внаслідок некрозу кишківника розвивається кишкова непрохідність. А некроз яєчника в дівчат призводить до втрати цього органа й загрожує у майбутньому непліддям. Та найбільшу небезпеку становить розвиток перитоніту — це гнійне запалення внутрішніх органів, яке дуже швидко поширюється і впродовж кількох годин призводить до смерті пацієнта, якщо вчасно не провести операцію.
Якось до нас доправили трирічного хлопчика в дуже важкому стані. Виявилось, що батьки побачили на його животику набряклість, натиснули на неї пальцями й вона начебто зникла. Але стан дитини почав миттєво погіршуватись. У хлопчика розвинулась лихоманка, блювання, сильний біль у животі. На щастя, батьки встигли звернутись за допомогою. Виявилось, що в хлопчика була рідкісна форма пахової грижі — в ній защемило апендикс, який при вправлянні зазнав пошкодження. Відтак каловий вміст із нього почав виходити в черевну порожнину. Нам вдалось врятувати маленького пацієнта, хоч період лікування й реабілітації був доволі тривалим, зокрема й тому, що йому довелось встановити стому (канал для виведення калу).
— Нерідко пахова грижа розвивається і в дорослих.
— Так. Це може статися, приміром, якщо людина тривалий час займається спортом, а потім раптово припиняє заняття і з часом м’язи стають в’ялими. Чи при надмірному збільшенні маси тіла — тоді жирова клітковина призводить до зниження тонусу м’язів, ще й створює тиск на передню черевну стінку. Як результат — через відкритий паховий канал починають вип’ячуватись внутрішні органи й формується грижа.
До слова, тривалий час пахова кила може не турбувати. Тож деякі пацієнти категорично відмовляються від операції. Але це — наче жити на пороховій бочці. Бо в будь-який момент може статись защемлення внутрішнього органа. І тоді треба дуже швидко дістатись до лікарні, аби хірурги встигли врятувати хворого.