Такі цифри називає Сергій Бабак, голова парламентського комітету з питань освіти, науки та інновацій. За його словами, щороку педагогічні виші випускають 10 тисяч студентів, але в школу йдуть працювати менше ніж 20%. Тобто лише приблизно 2 тисячі випускників. Решта шукає роботу не за фахом. Нині середній вік учителя у школах становить 47 — 48 років.
— Ця проблема — не нова, але за останні 10 років вона суттєво загострилася, — розповідає доктор фізико-математичних наук, професор, член Національної команди експертів з реформування вищої освіти Володимир Бахрушин. — Є багато причин, чому випускники із педагогічною спеціальністю не хочуть працювати у школах. По-перше, умови праці вчителів не надто привабливі. Це дуже напружена робота. Для педагогів сільських шкіл нерідко додаються ще й важкі побутові умови. По-друге, зарплати не відповідають навантаженням педагогів. У нас робота вчителя залишається однією з найнижче оплачуваних. Приміром, у США при середньому рівні заробітної плати 50 тисяч доларів на рік освітяни отримують 80 тисяч і більше. По-третє, на педагогічні спеціальності дуже часто вступають ті, хто не планує працювати в школі, а лише хоче отримати диплом про вищу освіту.
— У педагогічних вишах низькі прохідні бали. Туди дуже легко вступити, — додає Олександр Кондратюк, експерт з освітніх питань, засновник Всеукраїнської освітньої компанії ЗНО Setstud. — До прикладу, торік для вступу на бюджет в Український державний університет імені М. Драгоманова на спеціальність “вчитель української мови та літератури” достатньо було мати 134 бали. І абітурієнти, які складали українську мову на 138 балів, а українську літературу на 134, ставали студентами. Логічне запитання — якими вони будуть вчителями? Чого зможуть навчити дітей? Або інший приклад. На історичний факультет Львівського національного університету імені І. Франка набирали із 130 балами. З профільного предмета, історії, в абітурієнтів було 132 — 143 бали. Але й при цьому спостерігався недобір. Проблема в тому, що заклади вищої освіти готові набирати кого завгодно. Для цього роблять вступ легшим. Та це марнування державних коштів. І з таким підходом давно потрібно щось робити.
— То як заохотити випускників вишів до праці в школі?
● В. Бахрушин:
— Були розмови про встановлення обов’язку випускників відпрацьовувати в школах впродовж кількох років, але відповідного рішення так і не ухвалили. Зрештою, попередній досвід показує, що є багато способів ухилитися від цього обов’язкового відпрацювання. Єдині зміни з цього приводу — надання матеріальної допомоги й пільг випускникам, які йдуть працювати в сільські школи. Хоча й це, як бачимо, не дуже працює.
— Оскільки загальноосвітні заклади будуть ще оптимізуватися, реорганізовуватися з пониженням ступенів, то частина вчителів шукатиме нову роботу, — зауважує Сергій Дятленко, старший експерт з освіти програми Polaris. — Зараз не можемо говорити, що педагогів критично бракує. Звісно це буває у конкретних населених пунктах. На жаль, у нас ще рідко практикується те, що вчителі працюють у декількох закладах за сумісництвом. Хоча в багатьох європейських країнах це звична практика.
Загалом, що престижнішою буде учительська професія і що кращою буде оплата праці, то більше молоді захоче працювати педагогами. Для новачків важливе ще ставлення до них у колективі. У нас школа дуже консервативна. Коли в молодих вчителів запитували, що їм найбільше в колективі не подобається, то вони говорили, що це несприйняття їхніх ідей. Нині у школах навчаються діти, які будуть реалізовувати себе через 10 — 15 років, тобто післязавтра. А ми пробуємо вчити їх, використовуючи методи, які знали ще позавчора.
