Працедавці часто влаштовують потенційним співробітникам співбесіди, щоб визначити їхню стресостійкість. А отже — здатність зорієнтуватися у нестандартній ситуації, вміння упоратися з емоціями. То що таке стрес-інтерв’ю і чи важко його пройти?
— Стрес-інтерв’ю — це тест на так звані м’які навички, як-от вміння будувати комунікацію, здатність працювати в умовах форс-мажору, що свідчить про стресостійкість, — каже експертка з ринку праці Марія Абдулліна. — Чіткого стандарту стрес-інтерв’ю немає. Це може бути розмова у формі бліц-інтерв’ю, коли дуже швидко ставлять питання або штучно створюють умови, в яких людина почувається некомфортно. Тож стрес-інтерв’ю може відбуватись у шумному місці чи з участю великої кількості кандидатів на посаду, серед яких проводять конкурс. Або ж навпаки — співбесіду проводить кілька інтерв’юєрів, які ставлять питання перехресно.
При тім можуть питати про те, що взагалі не стосується сфери діяльності. Зокрема, ставлять питання на логіку чи геть неочікувані, скажімо: “А з якою швидкістю падає пір’їнка?” Все це робиться для того, щоб перевірити реакцію людини, з’ясувати її темперамент та визначити здатність працювати у стресових умовах.
— Стрес-інтерв’ю — жорсткий метод, — зауважує Тетяна Пашкіна, експертка у сфері ринку праці, кар’єрна консультантка. — З кандидатом нерідко поводяться доволі грубо, роблять різного роду закиди. Часом кілька представників роботодавця питають про те саме, але в різний спосіб. Або, наприклад, поряд із переговорною кімнатою починає метушитись безліч працівників, які голосно розмовляють, переносять предмети, роблять усе, аби відвернути увагу інтерв’юйованого. Роботодавці вивчають реакцію потенційного працівника, аналізуючи, чи здатний він не втрачати спокою в будь-яких обставинах. Для цього, до речі, на співбесіду нерідко запрошують і спеціаліста, який аналізує саме невербальну поведінку кандидата — його міміку, жести.
Я спілкувалась з людьми, які зазнали психологічної травми внаслідок некомпетентно проведених стрес-інтерв’ю. Їх мучило питання: “Чому зі мною поводились так брутально?”, відчували страх перед співбесідами. Тому варто пам’ятати: на будь-якому етапі можна відмовитись від проходження нефахового стрес-інтерв’ю.
— А як ще, крім спеціальних інтерв’ю, роботодавці визначають рівень стресостійкості?
● Т. Пашкіна:
— Питають, чи людина вважає себе стресостійкою, а після стверджувальної відповіді просять навести приклади з досвіду. Тоді, приміром, людина може розказати, як під час пожежі в сусідньому будинку організувала інших на гасіння вогню. Важливо, аби в неї був план дій і вона могла спокійно обрати правильний шлях. Щоб паніка не перекривала логіку.
— А в яких сферах стресостійкість — вкрай важливий критерій добору персоналу?
● Т. Пашкіна:
— Це актуально передусім при доборі кандидатів для роботи у спецслужбах, держслужбах, службах безпеки та охорони. Високий рівень стресостійкості важливий і на різних посадах у бізнес-компаніях, на виробництвах, йдеться і про бухгалтерів, і про водіїв міжнародних рейсів. У страхових компаніях теж потрібні фахівці, котрі за будь-яких обставин матимуть холодну голову.
● М. Абдулліна:
— До визначення рівня стресостійкості нерідко вдаються при прийомі на посади працівників, які відповідатимуть за продажі, працюватимуть на гарячих лініях чи обслуговуватимуть клієнтів.
