Вифлеємська зоря, про яку ми знаємо зі Святого письма та різдвяних колядок, уже багато століть поспіль не дає спокою астрофізикам. Вони пропонують чимало гіпотез щодо того, чи була вона реальним астрономічним об’єктом.
Так, недавно науковець NASA, планетолог Марк Матні опублікував статтю у журналі Британської астрономічної асоціації, де припустив, що Вифлеємською зіркою могла бути комета. І, орієнтуючись саме на неї, волхви, про яких написано в Євангелії від Матвія, вирушили до немовляти Ісуса. Вона “йшла” попереду й врешті зупинилася над місцем його народження. “Якщо подорожні рухалися на південь до Вифлеєму, могло здаватися, ніби світло комети веде їх”, — пояснив планетолог.
Вчений проаналізував давні китайські записи, в яких згадується об’єкт (ймовірно, комета), що був видимим понад 70 днів у 5 році до нашої ери. Саме цей період багато істориків та дослідників Біблії пов’язують з народженням Ісуса. За розрахунками Матні, ця комета могла наблизитися до Землі настільки близько, що була помітна навіть удень, а її яскравість і траєкторія повністю відповідають описам у Євангелії.
— Ще в епохи Відродження та Реформації науковці намагалися надати Вифлеємській зірці наукове пояснення. Наприклад, видатний німецький астроном, оптик і математик Йоганнес Кеплер вирахував, що в ймовірний рік Різдва Христового, тобто 749 року від заснування Риму, відбулося оптичне з’єднання планет Юпітера, Сатурна та Марса, — каже завідувач лабораторії Головної астрономічної обсерваторії НАН України Іван Крячко. — Вони разом могли утворити на небі таку яскраву картину, що це було трактовано як поява зірки. Однак Біблійна зоря яскраво сяяла і вдень, і вночі. Це типово не для планет, а власне для комет.
Згодом з’явилася версія про спалах наднової зірки. Це явище, до речі, теж згадується у китайських літописах ще до часів народження Христа й пізніше. Найбільша інтенсивність світла при спалаху наднової вивільняється протягом перших днів і тижнів. Вона залишається яскравою протягом кількох місяців, перш ніж поступово згаснути. Але це зазвичай лише невелика яскрава точка на небі. Тому, з позиції астрофізики, комета — найбільш вірогідне трактування, бо її видно неозброєним оком, вона сяє вночі й удень, у неї зазвичай яскравий хвіст (хоча бувають і “безхвості” комети). Проте підкреслю: усе це лише версії. Річ у тому, що в Біблії точно вказується лише день смерті Спасителя, а не дата його народження. Тож її неможливо порівняти з інформацією зі стародавніх астрономічних літописів. Та найголовніше — Священне Писання сповнене глибоких образів. І, можливо, не варто намагатися прив’язати кожен до конкретної події. Вифлеємська зоря мала своє призначення і виконала його. А тоді зникла з неба й оселилася на сторінках Нового Заповіту. Можливо, нам ніколи не вдасться взнати, чим вона насправді була.
