Війна посилила проблему кадрів в Україні. Від гострої нестачі кваліфікованих фахівців, згідно з дослідженням Європейської бізнесасоціації (EBA), потерпає 74% компаній. Багато малих і середніх підприємств опинилися на межі закриття саме через дефіцит робочої сили. І прогнози, на жаль, невтішні.
— Найбільший брак фахівців на цей час — серед “блакитних комірців”. Передовсім йдеться про сферу роздрібної торгівлі, логістики, будівництва. І на це є причини. Упродовж багатьох років вважалося непрестижним обирати робітничі професії. Водночас таких фахівців з України активно наймали у Польщі та Німеччині, і вони виїжджали, — каже експертка з ринку праці Марія Абдулліна. — Так, ринок праці нині у великій кризі. Внаслідок дії багатьох чинників склалася ситуація з масовою нестачею фахівців у професіях, що досі традиційно вважались суто чоловічими. Зокрема, мова про спеціальності, які неможливо опанувати, пройшовши швидкі курси, тут потрібні спеціальна освіта й досвід. Маю на увазі електриків, слюсарів, зварників тощо. Тому коли в нас відкривається якийсь завод, то працювати на ньому нікому.
Чимало підприємств самостійно навчають потенційних працівників, не покладаючись на профтехучилища, бо часто їхня матеріальна база застаріла. Навіть відкривають навчальні заклади, щоб згодом мати фахівців для себе. Хоча, правду кажучи, такі кроки вповні не розв’язують теперішньої кадрової проблеми країни.
— Через глибоку демографічну кризу, яку загострює, крім війни, масовий виїзд школярів за кордон, маємо й кризу економічну, — пояснює Володимир Страшко, доктор філософії з економіки (PhD), експерт з людського капіталу. — Багато чоловіків не хочуть офіційно працевлаштовуватися, вважаючи, що це “квиток в один кінець” (мова про мобілізацію). Або ж працюють неофіційно чи взагалі не працюють. Тож, як на мене, треба вже розробляти міграційну політику, щоб лібералізувати доступ мігрантів до робочих місць в Україні. Бо хто відбудовуватиме країну?!
— За даними МОН, найпопулярнішими серед абітурієнтів, які цьогоріч вступали до профтехучилищ, були спеціальності, що мають високий попит на ринку праці, — кухаря, автослюсаря, електрогазозварника, кондитера, водія, тракториста. Отже, збільшується кількість охочих опановувати робітничі професії. Чи може це стати таким собі рятівним кругом?
М. Абдулліна:
— Чимало робітничих професій добре оплачуються. Залежно від досвіду та регіону, таким фахівцям пропонують у середньому 30 — 45 тисяч на місяць. А зарплата водіїв на лініях міжнародних перевезень, далекобійників, сягає кількох тисяч доларів. Що вужча спеціалізація і що важче знайти фахівця, то вищу платню йому пропонують. І добре, що молодь це розуміє.
— Які ще тенденції помічаєте?
— Відповідно до результатів опитування, яке ми проводили з Європейською бізнес-асоціацією, для погашення кадрової кризи бізнес готовий активніше розглядати претендентів віком понад 45 років, які досі часто були виключені з ринку праці. А ще з’явилася готовність брати на роботу пенсіонерів із належним досвідом. До того ж підприємства частіше розглядають можливість працевлаштування жінок, які пройшли перекваліфікацію.
Зауважу, що уряд запустив проєкт з навчання жінок професій, в яких раніше традиційно переважали чоловіки. Відтепер представниці прекрасної статі зможуть опанувати, наприклад, спеціальність водійки навантажувача, фрезерувальниці та інші. Тобто нарешті держава й бізнес намагаються взаємодіяти, аби вийти з кадрової кризи! Як свідчать наші дослідження, перекваліфіковуватись на традиційно чоловічі професії українок може мотивувати висока зарплата. Тому чимало жінок справді почали освоювати нові професії, зокрема, у сфері логістики. Передусім йдеться про фах водія громадського транспорту. А маючи водійський досвід, жінки обирають фах далекобійниць, трактористки, водійки спецтехніки. Хоч досі поширеною була думка, що жінки на таке не спроможні. До прикладу, часто і тепер чую запитання, мовляв, як водійка фури може замінити колесо, адже фізично не здатна його підняти?! Але, повірте, вихід завжди є.
