Про те, що українські дрони нібито атакували його дім у Новгородській області, Путін особисто поскаржився американському президенту. Але згодом Центральне розвідувальне управління США зазначило, що Україна не намагалася бомбити резиденцію кремлівського диктатора. Та й Дональд Трамп зрештою заявив, що не вірить у таку атаку.
Але те, що Путін неабияк дбає про свою безпеку, — факт. Не випадково ж його називають “бункерним президентом”. Відомо, що диктатор має величезну мережу секретних оборонних споруд, котрі розташовані від Москви до Уралу. Багато з цих об’єктів збудували для перших осіб ще за часів СРСР.
— Так, у спадок Путіну дісталися бункери радянських лідерів у Москві, — каже Іван Ступак, ексспівробітник СБУ. — Ще за часів Сталіна, коли в столиці СРСР велося будівництво метро, з’явилася система підземних бункерів “Метро-2”. Це дуже велика мережа підземель та підземельних комунікацій під містом, котра тягнеться на сотні кілометрів. Вони ведуть до населених пунктів Підмосков’я. Мережа пов’язує урядові установи Москви, зокрема Кремль, із бункерами в російській столиці, Балашисі, Чехові. Також ця мережа пов’язана з метро та залізницею. Цим комплексом користувалися всі радянські вожді. Загалом глибина тунелів у Москві становить до 200 метрів. Вони були розраховані на керівництво Радянського Союзу, обслуговуючий персонал, охорону тощо. Там одночасно можуть перебувати понад 200 осіб. У бункерах є запаси продуктів, ліків. Крім того, кожна резиденція президента РФ має бункерні сховища, котрі дозволяють врятувати від високоточної зброї. Вони різні за площами, структурою, архітектурою.
— Всі резиденції господаря Кремля — це серйозні укріплення, лабіринти, де Путін може сховатися у випадку килимового бомбардування, — додає Олександр Коваленко, військово-політичний оглядач групи “Інформаційний спротив”. — Зазначу, що резиденція у Валдаї — його улюблене місце. Це найбільш надійне сховище. Якби у президента РФ все йшло за планом, то він би не розбудовував мережу бункерів, у цьому не було би потреби. А тепер саме там він почувається у безпеці.
— Також Путін полюбляє і резиденцію у Ново-Огарьово, вона найближча до Москви, — каже Денис Богуш, політтехнолог, президент Асоціації політконсультантів України. — А під Санкт-Петербургом у селі Стрільня у російського диктатора Константинівський палац на березі Фінської затоки. Його площа — 140 гектарів. А ще є дві резиденції у Сочі — “Бочаров ручей” та “Лунная поляна”. Там Путін проводить всі літні відпустки.
— Скільки загалом у кремлівського диктатора може бути бункерів?
● Д. Богуш:
— З медіа відомо про близько 20 резиденцій. Але, звісно, що не всі мають підземні сховища. Точно вони є у резиденції у Новгородській області, в місті Валдай. Офіційно вона називається “Долгие Бороды”.
● І. Ступак:
— Крім того, існують підземні командні пункти на випадок ядерної війни, котрі не пов’язані з резиденціями. Але вони не такі комфортні, як у резиденціях. За правління Путіна кількість бункерів однозначно зросла.
— Де саме з’явилися нові резиденції?
● Д. Богуш:
— Зокрема в горі Ямантау, в засекреченому уральському містечку Міжгір’я, що в республіці Башкирія. Бункер у цій горі багатоповерховий, там можна жити тривалий час. Він призначений для захисту на випадок ядерної війни, а сам гірський масив Ямантау мав би погасити ядерну ударну хвилю. Тому укриття недарма збудували в найвищій горі Південного Уралу. Цей бункер може вмістити 60 тисяч осіб, котрі можуть там жити деякий час. А 10 тисяч людей у цьому бункері можуть прожити три роки.
Новий бункер з’явився і в Онгудайському районі Республіки Алтай. Там офіційно розташований санаторій “Газпрому” “Алтайський двір”. Він поблизу кордону РФ з Монголією, Китаєм та Казахстаном, у гирлі річки Урсул, де вона впадає у річку Катунь. Під землею цього санаторію схований таємний бункер. Путін доволі часто приїжджав на Алтай. Це може свідчити про те, що російський диктатор особисто контролював будівництво.
● І. Ступак:
— Найновіший бункер під палацом Путіна в Геленджику. Це в Краснодарському краї на березі Чорного моря. Ця споруда здатна витримати потужний удар протибункерної бомби, навіть з бойовою частиною, котра може дорівнювати потужності тактичної ядерної зброї. Зазначу, що таке будівництво доволі дороговартісне. Адже для цього використовуються найкращі будматеріали.
Нещодавно стало відомо про новий палац глави Кремля, на мисі Айя у тимчасово окупованому Криму. Вартість цього будівництва оцінюється у 128 мільйонів доларів. Від інших ця резиденція відрізняється тим, що там є величезний медичний центр. Він включає у себе операційну з апаратом ШВЛ, дефібрилятором-монітором, апаратом для наркозу, обладнанням для моніторингу стану пацієнта, рентгеном, апаратами для гастроскопії та колоноскопії.
— А чи справді кожен бункер може витримати ядерний удар?
● О. Коваленко:
— Ні. Та московські бункери розраховані саме на такі удари, адже будувалися з акцентом захисту не лише від тактичної ядерної зброї, але й стратегічної потужністю 20 — 50 мегатонн. Але, звісно, багато що залежить від того, якого саме типу використовується зброя з ядерною бойовою частиною. Бо ядерний вибух може бути як над поверхнею землі, так і під землею, коли бомба заривається в грунт на 20 — 50 метрів і там вибухає.
