Парламент ухвалив законопроєкт, який звільняє від відповідальності військовослужбовців, котрі вперше вчинили дезертирство або самовільно покинули частину. Ця можливість надається з умовою, що військові добровільно вирішать повернутися до лав ЗСУ, а командир дозволить продовжити службу
Впродовж минулого року в Україні за самовільне залишення військової частини засудили 1577 військовослужбовців, з них 30 — жінок, повідомив голова Верховного Суду Станіслав Кравченко. За його словами, СЗЧ — найпоширеніший злочин серед українських військових. Згідно зі звітами Офісу генпрокурора, у перший рік великої війни зареєстрували 6000 справ щодо СЗЧ. А вже у 2023- му — 16 тисяч.
Заступник командира 3-ї ОШБр Максим Жорін каже, що ухвалений закон для армії шкідливий. “Не може бути дозволів “один раз сходити в СЗЧ”, це призведе до зловживань. І виглядає як провокація щодо тих, хто теж не проти був би використати таку можливість, але терпів і чекав відпустки. Тепер виявляється, що втікачі прощені. То чого б так усім не зробити?” — зауважив військовий.
— Справді, є чимало військовослужбовців, котрі самовільно залишили військові частини, — каже Олексій Гончаренко, народний депутат. — Серед них різні люди — як злісні дезертири, так і військові, котрі з перших днів на передовій, Вони або виснажилися, або втомилися, або через певні родинні обставини чи непорозуміння з командиром зважилися на СЗЧ. Серед них є гідні бійці, яким треба дати шанс — замість кримінальної відповідальності мати змогу повернутися в свою частину. Адже самовільне залишення військової частини чи нез’явлення на службі без поважної причини тривалістю понад три доби загрожує позбавленням волі терміном до 10 років.
— Коли боєць з тих чи тих причин вчасно не повернувся у військову частину, то для нього настають певні юридичні наслідки — відкривається провадження за СЗЧ. Відповідно, повернути його назад в частину проблемно, — каже Олександр Ябчанка, капітан ЗСУ, командир роти “Гонор” 1-го окремого батальйону “Вовки Да Вінчі”. — Якщо цей законопроєкт покликаний забрати цю юридичну перешкоду, то це добре.
Як командир роти я б не застосовував жорстких санкцій до бійця, якщо він на два-три дні спізниться, наприклад, з відпустки. Бо виходить так. Боєць повертається, каже, що готовий далі воювати, але його не можна допускати до виконання бойових завдань, оскільки вже є кримінальне провадження. Це неправильно.
— До мене неодноразово зверталися військові, котрі самовільно залишили військову частину чи місце служби, — додає Михайло Цимбалюк, народний депутат. — Часто це люди, котрі без військового досвіду були мобілізовані, потрапили на фронт і під час першого бою під впливом психологічного чи морального стресу його покинули. Вони втікали додому, з часом усвідомлювали свою помилку й поверталися в частину. Але їх затримували, бо є кримінальне провадження. Зауважу, що лише впродовж січня — квітня 2024 року зареєстровано 10 584 провадження за статтею 407 ККУ (самовільне залишення військової частини або місця служби) та 7306 проваджень за статтею 408 ККУ (дезертирство). Ухваленим законом ми даємо право звільнити від кримінальної відповідальності осіб, які вперше вчинили дезертирство або самовільно залишили частину (СЗЧ). Бо досі чинне кримінальне законодавство цього не дозволяло.
— Самовільне залишення частини — складне питання. Згоден, що прийнятий закон має більше негативу, аніж позитиву для Сил оборони, — вважає Олег Симороз, учасник російсько-української війни. — З його прийняттям потрібно посилювати відповідальність і за зловживання командирів, які віддають неадекватні бойові накази. Адже саме це доволі часто призводить до СЗЧ бійцем. Серед інших причин також і неналежні умови несення служби, низька підготовка офіцерського складу, який відповідає за морально-психологічне забезпечення у війську. Тому найперше потрібно працювати над тим, щоб не було СЗЧ в армії.
— Якщо не буде кримінальної відповідальності, то чи не призведе це до масового самовільного залишення частини військовими та дезертирства?
● М. Цимбалюк:
— Ні. Адже закон передбачає певні запобіжники. Уникнути кримінальної відповідальності за самовільне залишення військової частини чи місця служби особа може лише один раз, якщо добровільно повернеться на службу. Крім того, згоду на таке повернення військовослужбовця повинен дати командир, куди повертається особа. Тобто без такого дозволу повернення неможливе, навіть в іншу частину. Головне, щоб був дозвіл командира, котрий вивчить причини, через які особа вдалася до СЗЧ. Звісно, якщо людина проявляє себе на службі негативно, то ніхто з командирів не візьме його назад.
— Якщо боєць самовільно залишить військову частину вдруге, то вже не зможе уникнути кримінальної відповідальності, — додає Микола Мельник, старший лейтенант ЗСУ, екскомандир роти 47 бригади. — Бо це вже буде не емоційне рішення, а системність, за що потрібно карати. Такий військовій армії не потрібен.
● О. Симороз:
— Закон може багатьох бійців розслабити, спонукати до СЗЧ. Це негатив, який переважає ті позитивні речі, що є у документі. Повторюся — армію потрібно будувати на основі невідворотності покарання для усіх, зокрема й командирів, які своїми діями чи бездіяльністю призводять до того, що бійці вдаються до СЗЧ. На сьогодні ж покарання для командирів радше виняток, аніж правило.
— Що би могло вплинути на зменшення випадків СЗЧ?
● О. Ябчанка:
— Варто зазначити, що сьогодні існує можливість самому обрати підрозділ, у якому людина готова виконуватиме свій конституційний обов’язок та проходити службу. Тоді ймовірність того, що вона піде в СЗЧ набагато нижча.
