За даними аналітиків проєкту DeepState, російські окупаційні війська наростили “ударний кулак” для наступу на селище Борова, що на Харківщині. Від Райгородки до Нововодяного на Луганщині (що у 20 км від Борової) ворог сконцентрував до 10 тисяч військовослужбовців і приблизно 450 одиниць військової техніки, з яких 200 — артилерійські системи. Гарячим є Покровський і Курахівський напрямки на Донеччині, куди окупанти перекинули до восьми ударних бригад, повідомив речник оперативно-стратегічного угруповання військ “Хортиця” Назар Волошин.
Керівник Головного управління розвідки Кирило Буданов прогнозує, що ситуація на сході України лишатиметься складною щонайменше місяць. Про те, що відбувається на фронті, говоримо з Сергієм Грабським, полковником запасу, співзасновником Всеукраїнської громадської організації “Союз учасників миротворчих операцій”, Дмитром Снєгирьовим, співголовою ГІ “Права справа”, Владиславом Селезньовим, підполковником, ексначальником пресслужби Генерального штабу ЗСУ, та Іваном Тимочком, головою Ради резервістів Сухопутних військ ЗСУ.
— Які ділянки фронту для ворога на сьогодні пріоритетні?
● І. Тимочко:
— Для російського диктатора важливо захопити всю територію Донецької та Луганської областей — це можна буде подати як успішне виконання завдань так званої СВО. Й це може бути козирем Путіна під час можливих переговорів. На Покровському напрямку ворог переслідує дві цілі — охопити з південного флангу Донецьку область і прикрити залізницю, яку росіяни тягнуть з Росії до Криму. Окупанти намагаються в короткостроковій перспективі досягнути певних стратегічних цілей. Тому попереду дуже важкі бої.
● Д. Снєгирьов:
— Росіяни тиснуть, щоб відрізати угруповання ЗСУ від основних баз матеріально-технічного забезпечення. А також спробувати взяти під контроль трасу Покровськ — Костянтинівка, це основна логістична артерія Сил оборони України для проведення ротації, вивезення поранених, підвезення боєкомплекту. Безпосередній контроль над цією трасою дає можливість окупантам здійснення флангового охоплення українських позицій, зосереджених в районі Часового Яру, та виходу на Костянтинівку.
● С. Грабський:
— На сьогодні немає жодної ділянки фронту, де б ситуація не була важкою. Й так буде у наступні щонайменше чотири-шість тижнів. Противник усвідомлює, що в нього закривається вікно можливостей. Тому він і посилив наступ. В Україні на сьогодні воює російське угруповання, яке нараховує орієнтовно 600 тисяч осіб.
— Яка ситуація на Запорізькому напрямку?
● Д. Снєгирьов:
— Окупанти одночасно намагаються атакувати в районі Малої Токмачки, Роботиного й Вербового. Від останніх двох сіл уже фактично нічого не залишилося. Ворог хоче показати, що успіхи нашого минулорічного літнього наступу провалені. І що відвойовані території повернуті під контроль РФ.
— Чи існує сьогодні загроза наступу на Харків? Адже командування російської армії планує перекинути на Харківщину морських піхотинців із Тихоокеанського флоту.
● В. Селезньов:
— Російські генерали сподівалися вийти на рубежі, з яких РФ зможе обстрілювати Харків зі ствольної артилерії. Але наш Генштаб вчасно зреагував на наступ російської армії й спрямував додаткові ресурси на цю ділянку фронту. Ворог там активно застосовує КАБи, здійснюючи пуски з Бєлгородської області, а з території Шебекінського району працюють російські артилеристи та оператори РСЗВ. Але завдяки дозволу вражати ворожі об’єкти західною зброєю на території Росії ситуація поступово змінюється. Що стосується перекидання морських піхотинців з Тихоокеанського флоту, то мова йде про дві тисячі осіб. Це не так багато. На сьогодні противник не має можливості захопити Харків. Але загалом Путін не змінив своїх планів щодо цього міста.
