Днями окупанти несподівано й стрімко прорвалися до Куп’янська, але Сили оборони їх вибили звідти. Відомо, що ворог ішов кількома хвилями, атакував танками й БМП. Частина росіян для відвернення уваги навіть переодягнулася у форму ЗСУ, а після штурмів розбіглася по будинках. Прорив вдалось спинити: бронемашини підірвали, а особовий склад знешкодили. Українське командування підтвердило ворожу атаку.
Куп’янськ — це другий, після обласного центру, найбільший на Харківщині залізничний вузол. Через нього проходить п’ять залізничних гілок і декілька автотрас. Цьогоріч окупанти, за словами командира батальйону ударних безпілотників “Ахіллес” Юрія Федоренка, планували до 1 листопада захопити Куп’янськ-Вузловий і лівобережжя Куп’янщини, однак цей план провалився. Тепер місто постійно потерпає від авіаударів й атак FPV-дронів. Росіяни використовують і тактику штурмів малими групами — так звані м’ясні штурми, які призводять до значних втрат серед особового складу противника. Але це ворога не спиняє.
Фахівці Інституту вивчення війни (ISW) вважають, що війська РФ зосередяться взимку насамперед на захопленні прифронтових українських міст.
— Наступ ворога триває по всій ділянці фронту, — каже Дмитро Снєгирьов, співголова громадської ініціативи “Права справа”. — Так, під Кураховим росіяни продовжують свою тактику “витискання” ЗСУ з оборонних позицій за рахунок дій на флангах, створюючи загрозу оточення. А найбільш важка ситуація на півдні. Противник атакує Максимівку та Успенку, втрачено Антонівку, від 30 до 40% Дальнього перебуває під контролем окупантів. Ворога стримує тамтешня місцевість, а саме річка Сухі Яли та гребля Курахівського водосховища. Росіяни застосовують там незвично велику кількість бронетехніки, групи від 10 до 30 одиниць.
Бої точаться вже і в самому Кураховому. Противник використовує тактику малих піхотних груп, які забудовою просочуються крізь позиції ЗСУ, будують кругову оборону й чекають на підхід резервів. Росіяни накопичуть сили для продовження наступу. Однією з цілей російських окупантів є основна локація українських Сил оборони — траса Н15 Запоріжжя — Донецьк, якою надходить наше матеріально-технічне забезпечення. Противнику важливо взяти її, як мінімум, під вогневий контроль. Цього достатньо, щоб здійснювати ураження по будь-якому переміщенню українських військ.
— Для оборонців Курахового ситуація дуже складна, — додає Павло Лакійчук, керівник безпекових програм Центру глобалістики “Стратегія ХХІ”. — Від того, як довго триматиметься оборона цього міста, залежатиме темп наступу на Покровському напрямку. Якщо росіяни місто захоплять, тоді головні удари перемістяться на Покровськ. Інтенсивно діяти одночасно на Покровському та Курахівському напрямках противник не може. Фактично від оборонців Курахового залежить оборона Покровська, а від оборони Покровська — вся наша оборона північніше, починаючи від Часового Яру, Торецька, Дружківки.
— Чи можуть росіяни захопити Покровськ?
— На Покровськ ворог кинув приблизно 80 тисяч особового складу, — розповідає Іван Тимочко, голова Ради резервістів Сухопутних військ ЗСУ. — Його мета — перехопити ініціативу на цьому напрямку. Але наразі росіянам це не вдається. Хоча так, цю ціль окупанти мають, особливо після того, як Сили оборони увійшли на Курщину. Захоплення Покровська може відкрити ворота для подальшого просування російської армії з метою повної окупації Донецької області та наступу на Дніпропетровську.
— А яка ситуація на Часовоярському напрямку?
● Д. Снєгирьов:
— Тут ми на 80% тримаємо під вогневим контролем значні території окупованих районів Донецької області. Зауважу, що різко активізувався і Торецький напрямок. Окупанти націлилися на сам Торецьк. Він розміщений на відстані близько 10 кілометрів від Горлівки. Це панівні висоти, які дають можливість Силам оборони контролювати так звану Горлівську агломерацію та, відповідно, бази накопичення окупаційних військ, зосереджені в цьому районі.
— Ймовірно, захоплення росіянами Куп’янська — це лише справа часу. Що далі? Чи можуть вони піти на Харків?
— Справді, ворог спромігся зайти доволі глибоко на територію Куп’янська, захопив деякі промислові споруди й намагається організувати кругову оборону, — говорить Владислав Селезньов, підполковник, ексначальник прес-служби Генерального штабу ЗСУ. — Тому варто говорити про бої вже не у передмісті цього населеного пункту, але і в самому Куп’янську. Ситуація там доволі напружена. Куп’янськ — ключі до залізничної станції “Куп’янськ-Вузловий”. Основні логістичні перевезення противник здійснює саме залізницею. Тому контроль за нею для ворога надзвичайно важливий. Якщо він матиме контроль над цією станцією, то зможе забезпечити сталою та безперебійною логістикою свої сили, які діють на Лиманському напрямку. А Лиман — це один з ключів, щоб створювати передумови наступу на Слов’янську та Краматорську міські агломерації. Фактично це одна з небагатьох територій на Донеччині, котра перебуває під контролем Сил оборони.
● Д. Снєгирьов:
— Не думаю, що у випадку захоплення Куп’янська ворог наступатиме на Харків. Він радше вирушить на Слов’янськ, Краматорськ, Костянтинівку. Адже основна мета окупантів — це не просування вглиб Харківщини, а вихід на адміністративні кордони Донецької області.
● І. Тимочко:
— Захоплення Куп’янська дозволить ворогові підсилити підрозділи на півночі Харківщини, зокрема в районі Вовчанськ — Липці. Крім того, росіяни сподіваються, що можуть з Куп’янська взяти під вогневий контроль артилерією якщо не Харків, то його приміську забудову.
— Чи існує ризик захоплення Запоріжжя?
● Д. Снєгирьов:
— Що стосується наступу на Запоріжжя, то в російської сторони немає достатньої кількості оперативних резервів, щоб здійснити навіть блокаду цього обласного центру, не кажучи вже про його безпосереднє захоплення.
● І. Тимочко:
— Ситуація на Запоріжжі погіршилася після захоплення Вугледару. Перед російськими військами стоїть завдання вирівняти Времівський виступ. Тому противник концентрує сили для можливого наступу в районах Гуляйполя й Оріхового. Щодня росіяни проводять по півтора десятка штурмів у напрямку Великої Новосілки: таким чином вони намагаються відрізати логістику для українських військових, які тримають позиції у районі Курахового.
● П. Лакійчук:
— Водночас ЗСУ відволікають значні сили противника на Курщині. Йдеться про близько 50 тисяч особового складу. Якби Курської операції не було, то ситуація на східному й південному фронті була б ще складнішою.
— Володимир Зеленський заявив, що “наступ росіян на полі бою закінчиться тоді, коли Сили оборони посилять резервами та новими укомплектованими бригадами”. Коли це може статися?
● В. Селезньов:
— Ймовірно, йдеться про 14 новостворених бригад. Але річ у тому, що лише чотири з них мають техніку та озброєння. Лише тоді, коли вони будуть повністю укомплектовані, можлива зупинка просування противника. Наприклад, у Франції завершилося навчання нової бригади імені Анни Київської. Це дуже добрий приклад. На озброєнні бригади буде 18 легких танків АМХ-10, 18 самохідних гаубиць “Цезар”, 128 бронетранспортерів, ПЗРК Mistral та ПТРК Milan тощо. Французи не лише навчали наших військових, але й озброїли їх. Але формування нової бригади — тривалий процес. Її створення, вишкіл може тривати декілька місяців, тоді як свіжі сили на фронті потрібні вже.
● П. Лакійчук:
— Нині також доукомплектовуються ті бригади, які вже тримають оборону. Тому сподіватимемося на краще.
