У світі немає єдиного бачення щодо того, яким би мав бути фінал збройного протистояння між Росією і Україною. Навіть на Заході думки щодо закінчення війни різняться. З аналітичних матеріалів та публіцистичних статей, кажуть експерти, зрозуміло, що США та Німеччина намагаються не допустити поразки України. Велика Британія і Франція переконані, що Україна має перемогти. А Китай нібито підтримує припинення бойових дій у центрі Європи на будь-яких умовах, тільки б це сталося якнайшвидше.
То які умови припинення агресії РФ проти України вважають прийнятними головні геополітичні гравці?
— Сполучені Штати і ті, хто сповідує їхній підхід (таких, на жаль, більшість), вважають, що підтримку Україні треба надавати обмежено та дозовано, щоб Росія поступово “відкочувалася” на фронті, аж доки її керівництво дозріє до перемовин, — вважає політтехнолог Олександр Кочетков. — Німеччина схиляється до думки, що непоразка України — це якщо Росія залишить за собою (для цього вигадають якусь дипломатично-юридичну казуїстику) Крим та Донбас, а з інших захоплених після 2022 року територій забереться. Це близько до “плану Трампа”, від якого він поки що відхрещується. Нагадаю, що за “планом Трампа” Україна мала б поступитися втраченими територіями.
Свіжий франко-британський тандем, передусім Велика Британія, вважає, що Донбас і Крим — це забагато для агресора. І правильніше залишити йому тільки Крим, причому в якесь тимчасове користування, а потім має розпочатися процедура повернення півострова Україні — щось на зразок повернення Гонконгу до Китаю. Тому британці та французи підтримують постачання нам стільки зброї та виділення таких фінансів (навіть допускають введення своїх військ, але наразі на словах), щоб ми могли наступати і звільняти окуповані території.
— Спільна позиція США і Німеччини полягає у тому, щоб Україну не приймати найближчим часом до НАТО. А от щодо умов закінчення війни, якогось мирного договору, то визначеності немає, — каже директор Інституту соціально-політичного проектування “Діалог” Андрій Миселюк. — Обидві держави як найбільші донори України виходять з того, що Росія не повинна перемогти. Але це не означає, що має бути перемога України. США та Німеччина оцінюють ситуацію адекватно, вони бачать, що Україна не може відвоювати свої території ні станом на 1991 рік, ні навіть станом на 24 лютого 2022 року. Тому розглядають варіант замороження конфлікту.
Щодо Британії та Франції, то їхні позиції варто розділяти. Британія — найбільш послідовна та наполеглива країна, яка активно допомагає нам зброєю і, на відміну від тих-таки США, припускає поразку Росії з її розпадом. Франція, попри намагання Макрона взяти на себе лідерство в Європі на тлі інертності США в допомозі України, не озвучила чіткого бачення умов закінчення війни в Україні. Можливо, цей план з’явиться після травневого візиту Сі Цзіньпіна до Парижу.
— На Заході насправді немає єдиної позиції щодо закінчення війни. Між позиціями “Росія не має виграти” і “Україна не має програти” є істотна різниця, — розповідає директор Українського інституту політики Руслан Бортник. — На тому, що Росія не має виграти, наполягають сьогодні Британія, частини еліт США, держави Балтії, Польща, Нідерланди. Це означає, що війна має закінчитися так, як пропонує український президент: виведенням російських військ з усіх окупованих територій України, репараціями, покаранням військових злочинців і так далі.
Позиція “Україна не має програти” полягає у тому, що Україна повинна бути збережена як суверенна держава, а питання кордонів може бути винесене на дипломатичне майбутнє. Це означає, що потрібно вже тепер шукати механізми для припинення війни, що можна піти на певні компроміси, зокрема на поступки Росії, але Україна має зберегтися як держава, як певний буфер між Заходом і Росією. Цю позицію найяскравіше підтримують Дональд Трамп у США, лідери Словаччини й Угорщини.
— А як щодо Китаю?
● О. Кочетков:
— Китай вважає Україну зоною інтересів суто Росії. Але його дратує, що війна затягується, і США та Європа змушені витрачати свої гроші на виробництво зброї для Києва, а не на закупівлю китайських товарів. Тобто Пекін підтримає припинення бойових дій у центрі Європи на будь-яких умовах, незалежно від того, наскільки вони відповідатимуть справедливості та міжнародному праву. Головне, щоб це примирення було тривалим і щоб Китай міг заробити на відновленні зруйнованого в Україні, незалежно від того, хто і як ці території контролюватиме після мирних переговорів.
● А. Миселюк:
— Я тут не згоден. Для Китаю вкрай важливо, щоб Росія не програла розгромно в цій війні. Пекін робить усе саме для цього. Росія — партнер китайців у так званій коаліції руйнівників світового порядку, до якої входять також Іран та Північна Корея. Ці чотири країни становлять вісь зла — вони стоять одна за одну та одна одній допомагають.
● Р. Бортник:
— Пекін перебуває у двоякій позиції. З одного боку, ця війна і загострення відносин між Заходом і Сходом призводить до серйозних проблем для нього у міжнародній торгівлі. Бо, наприклад, з’являються підстави для вторинних санкцій проти китайських компаній, які торгують з Росією.
З другого боку, Китай політично перебуває на боці Росії. Він поділяє мету Москви про руйнування однополярного світу. І вважає, що Москва виконує правильну роботу, ослаблюючи Захід, зокрема США. Китай зацікавлений у завершенні війни, але водночас і у неперемозі Заходу. Захід (а це також Україна) може не програти, але в жодному разі не має перемогти, бо тоді Китай залишиться наодинці зі своїми проблемами й зі своєю глобальною конкуренцією.
— Як вважаєте, чий підхід у питанні закінчення російсько-української війни може перемогти?
● О. Кочетков:
— Британія і Франція самостійно “не потягнуть” обсяг допомоги Україні, який потрібний для реалізації їхнього відносно прийнятного підходу. А от США і Німеччина здатні це зробити, але й досі не хочуть остаточно псувати відносини з Кремлем.
До речі, зверніть увагу, що Зеленський публічно дещо пом’якшив свою непримиренну риторику стосовно переговорів з Росією і припускає їх можливість після звільнення окупованих після 2022 року територій. Щоправда, недоімперія переконана й переконує усіх решта, що влітку вона прорве фронт і нав’яже свої умови капітуляції України. На мою думку, є 70% ймовірності того, що конфлікт доведеться заморозити на лінії фронту. Нам треба вистояти, незалежно від того, якою буде західна підтримка. Усе вирішують фронт і тил, який працює на фронт.
● А. Миселюк:
— Виглядає на те, що умови закінчення будуть сформульовані колективним Заходом. Штати та Європа виступають більш-менш консолідовано. Так, є різні нюанси, але загалом вони виходять з того, що Росія — величезна небезпека, і що не можна допустити, щоб вона перемогла у цій війні. Питання у тому, чи виступить Китай посередником і чи вплине на позицію Кремля. Я впевнений, що РФ не погодиться звільнити Крим та Донбас. Що стосується територій, які росіяни окупували після 2022 року, то є поле для переговорів та узгоджень.
● Р. Бортник:
— Багато залежатиме від результатів виборів до Європарламенту, президентських виборів у США і парламентських виборів у Британії. До цього часу істотних змін у підходах до закінчення війни, як і самих домовленостей, не буде.
Нового пакета американської допомоги нам вистачить на 6 — 8 місяців, тобто до закінчення виборів у США. А далі, на мою думку, ситуація рухатиметься до якоїсь нічиєї: або буде замороження війни за корейським сценарієм — через економічне й військове виснаження України та Росії, або будуть компромісні домовленості, які передбачатимуть інтереси всіх сторін. А їх у цій війні більше, ніж дві, тому що й за нами, і за Росією стоять потужні союзники. Якщо США і Китай домовляться між собою, то їхній вплив — Китаю на Росію та США на Україну — може бути вирішальним для завершення цієї війни.
Хай там як, але завжди треба припускати можливість появи чорного лебедя чи виникнення якихось глобальних проблем, здатних нівелювати доцільність цієї війни, як, наприклад, ще небезпечніший збройний конфлікт в іншому регіоні. Тоді підходи глобальних гравців можуть бути кардинально змінені.
