Перед стартом турніру українську команду фаворитами не вважали. Війна, неможливість нормально тренуватися, ослаблений чемпіонат... Перший матч на мундіалі підтвердив ці прогнози — команда Аргентини розгромила підопічних Олександра Косенка з рахунком 1:7. Здавалось б, на цьому можна ставити крапку. Але в другому турі синьо-жовті зігнали злість на збірній Анголи (7:2) та перемогли команду Афганістану (4:1). Відтак посіли друге місце в групі і вийшли у плей-оф.
В 1/8 фіналу українці здолали збірну Нідерландів (3:1), в чвертьфіналі — Венесуели (9:4) й опинились у четвірці найкращих команд світу. У півфіналі проти п’ятиразового чемпіона світу — команди Бразилії — наша збірна спершу вела в рахунку й лише на останніх секундах пропустила з пенальті та поступились 2:3. Матч за третє місце обіцяв бути напруженим, але українські футзалісти вбили інтригу вже в середині другого тайму. Перемога над збірною Франції з рахунком 7:1 і ми стали бронзовими призерами. У фіналі збірна Бразилії здолала аргентинців і вшосте стала чемпіоном світу.
Варто зауважити, що в командних видах спорту на ЧС українці ще ніколи не здобували нагород. У далекому 1996 році наша футзальна збірна опинилася за крок до п’єдесталу, посівши на мундіалі четверте місце. Як і жіноча гандбольна у 2003-му.
“У мене створилось враження, що наша команда перед чемпіонатом світу сіла разом і сказала: “А давайте цього разу привеземо в Україну медалі”, — каже багаторічний форвард збірної України, а нині тренер Максим Павленко. — Я все життя у футзалі, але такий зібраний колектив зустрічав нечасто. Хлопці дихали одним повітрям. Коли хтось травмувався, а травм було дуже багато, заміни у четвірках відбувались безболісно. Всі спортсмени були на одному рівні й це велика заслуга тренерського штабу. Я вірив у цю команду навіть після поразки від збірної Аргентини”.
Помічник головного тренера футзальної збірної Олег Шайтанов, який свого часу двічі вигравав бронзу на чемпіонатах Європи, зауважує: “До останньої вирішальної гри ми з французами підходили в однаковому психологічному стані. Ми програли у півфіналі й вони програли. Наша гра тривала, по суті, до першого гола. Так, французи ще намагались нам щось нав’язати, але після третього гола посипались, і я бачив по їхніх очах, що вони просто не мають ні сили, ні бажання нам щось протиставляти. Зрештою, ми довели цю гру й цей чемпіонат до логічного завершення — бронза наша”.
