Збірну України на легкоатлетичній світовій першості у китайському Нанкіні представили лише сім спортсменів, які виступали у чотирьох дисциплінах. На жаль, маємо тільки одну медаль.
Анна Плотицина у бігу на 60 метрів з бар’єрами посіла 33 місце, п’ятиборка Юлія Лобан — 12-те, стрибунка Марія Сіней — 10-те. Катерина Табашник і Дмитро Нікітін у стрибках у висоту фінішували дев’ятими. Олег Дорощук теж не потрапив на п’єдестал. Єдину медаль — бронзову — здобула Ярослава Магучіх, стрибнувши на 195 сантиметрів. Хоча всі очікували, що вона повернеться додому із “золотом”.
У загальному заліку “синьо-жовті” фінішували аж на 27 місці. Скажімо, у 2006 році наші спортсмени здобули на ЧС “золото” і “срібло” й посіли шосте місце. А в 2006-му — третє, здобувши дві золоті нагороди. То чому цьогоріч наша збірна, можна сказати, провалила чемпіонат світу?
“Я теж розчарований “бронзою” Ярослави Магучіх і тим, що Олег Дорощук не здобув жодної нагороди, — каже заслужений тренер України зі стрибків у висоту Валерій Лебедюк. — Але на це є серйозні причини. Нещодавно і Ярослава, і Олег змагалися на чемпіонаті Європи. Обоє стали чемпіонами, а Дорощук ще й поставив особистий рекорд. Вочевидь, далася взнаки втома, і спортсмени не змогли вповні відновитися після попереднього виступу. Бо одразу полетіли до Китаю. Це інший кліматичний і часовий пояс. Збірна прибула на цей ЧС за три дні до старту, а саме третій і четвертий дні — найскладніші під час акліматизації. До того ж у Ярослави Магучіх була травмована п’ята.
Після виступу я спілкувався з особистим тренером Олега Дорощука. Він каже, що його підопічний, дарма що повернувся без нагороди, здобув неоціненний досвід. Бо вперше виступав на змаганнях в Азії. Влітку в японській Осаці відбудеться чемпіонат світу, й Олег з тренером уже знатимуть, як адаптуватися до змагань у цих широтах”.
