У 2022 році мешканця Одеси призвали на службу за мобілізацією й призначили командиром відділення стрілецького взводу. Влітку його підрозділ брав участь у боях на Херсонському напрямку. У середині вересня солдат утік з військової частини, що тимчасово дислокувалася в Миколаєві, і звернувся до медичного закладу.
А потім понад рік проводив час на власний розсуд, не повідомляючи ні органи військового управління, ні правоохоронців про самовільне залишення військової частини. І лише 31 жовтня 2023- го з’явився в Державне бюро розслідувань та написав заяву про визнання вини. Проти бійця порушили кримінальну справу за самовільне залишення військової служби в умовах воєнного стану. Йому загрожувало ув’язнення від 5 до 10 років.
У судовому засіданні солдат визнав свою вину і щиро покаявся у скоєному. Розповів, що, рятуючи пораненого побратима, сильно травмував коліна. Звернувся до командира військової частини з проханням дозволити поїхати на лікування. Але дістав відмову. Тому самовільно залишив місце служби і поїхав у рідну Одесу, де в приватному порядку звернувся до лікаря-терапевта і пройшов магнітно-резонансну томографію колінних суглобів. За її результатами було встановлено, що у військового розриви зв’язок на колінах. Фотокопію висновку МРТ він надіслав командирові військової частини. Але той жодним чином не відреагував. Боєць заявив, що має намір служити далі, але без значних фізичних навантажень, які йому протипоказані через неможливість вільного пересуватися та необхідність операції на колінних суглобах.
Дослідивши матеріали справи, Корабельний районний суд Миколаєва врахував щире каяття обвинуваченого, його зізнання у вчиненні правопорушення і застосував м’якше покарання, ніж передбачено за скоєний злочин. Бійця відправили на два роки в дисциплінарний батальйон. Це спеціальна військова частина, від тюрми вона відрізняється не таким суворим покаранням, причому без зазначення в особовій справі, що людина була засуджена. Військові в дисциплінарному батальйоні не мають права виходити за територію підрозділу. Їм можуть дозволити раз на місяць побачення з родичами, а іноді дають зателефонувати близьким.
“Такі випадки непоодинокі, — коментує Роман Лихачов, правозахисник. — Щоб не потрапити в подібну ситуацію, військовослужбовцям слід дотримуватися чіткого алгоритму дій: спершу звернутися до медика, офіційно зафіксувати скарги на погіршення стану здоров’я. І коли немає можливості лікуватися в умовах військової частини, написати рапорт на ім’я командира з проханням дозволити відлучитися для набуття медичної допомоги за межами підрозділу. Якщо ж командир не підпише рапорту, то можна поскаржитися вищому командуванню — до військової служби правопорядку чи на гарячу лінію Міноборони. Тобто максимально підстрахувати себе. Бо в іншому разі доведеться відповідати за “самоволку”.
