Максима Хомича мобілізували у вересні 2022 го. Він став навідником мінометної обслуги, служив у 3-й окремій штурмовій бригаді. Брав участь у визволенні Херсону, воював на Бахмутському та Авдіївському напрямках. Життя сержанта обірвала ворожа керована ракета.
Народився Максим Хомич у родині вчителів музики. “Відколи син навчився говорити, то діймав мене сотнями запитань. У півтора року всюди брав зі собою буквар. А як підріс трохи, то просив, аби придумувала йому розумові загадки”, — згадує мати воїна Світлана Хомич.
Однокласники називали хлопця “адвокатом”, бо завжди обстоював справедливість. “От говорю про нього і зринають у пам’яті красиві голубі очі, привітна усмішка, — додає Галина Оленчук, класна керівничка Максима. — Жити б йому ще довго-довго, але...”
Після строкової служби Максим заочно навчався у Тернопільській академії за фахом “міжнародна економіка і туризм”. Із майбутньою дружиною познайомився у соцмережах. “Прочитавши її пости, зауважив, що вони йому дуже близькі духом. Коли ж зустрівся з авторкою дописів, то сказав мені, що закохався. Син запропонував Лілі одружитися в її день народження”, — ділиться мати. Мешкала молода родина в Івано-Франківську. У 2019-му в пари народилася донька Мілана.
Працював Максим Хомич продавцем мобільних телефонів і будівельних інструментів. Був завжди уважний до покупців і радів, коли хтось користав з його порад. “Син часто допомагав старшим людям з невеликим достатком: купував бабусям і дідусям продукти у супермаркетах, хоча сам не був багатієм. Я про це дізналася вже після його загибелі, від друзів”, — зауважує моя співрозмовниця.
У вересні 2022-го Максима мобілізували. Після навчання на полігоні став навідником мінометної обслуги. Попри суворий відбір, розпочав службу в полку “Азов”, який згодом перейменували у Третю окрему штурмову бригаду. Дістав позивний “Арій”, бо дуже захоплювався історією нашого народу.
Понад рік боєць провів у найгарячіших точках. “Максимові не було рівних у його справі. Він міг одночасно робити усні розрахунки, наводити приціл і точно потрапляти куди слід. За час служби розбив кілька бойових комплектів ворога, що містили великі партії снарядів, поклав декілька десятків вагнерівців у боях під Бамутом”, — розповідає побратим Михайло Мілевський.
У боях під Кліщіївкою Максима Хомича контузило, його нагородили медаллю “За поранення”. У березні 2023-го виконав надскладне завдання з виявлення вогневих позицій ворога, відвернувши вогонь на себе. Перед поїздкою, у кабіні “гамера”, записав звернення до рідних: “Усіх люблю, не згадуйте лихим словом”. На щастя, тоді сержантові вдалось повернутися живим. Про те, що син був за пів кроку до смерті, пані Світлана дізналася лише згодом, переглядаючи відео на його телефоні.
25 січня 2024 року, у 31-й день народження сина, мати йому написала: “Я тебе дуже люблю”. Максим відповів: “Я тебе більше, мамо...” А 29 лютого життя воїна обірвалося в районі села Семенівка, що на Донеччині. В автівку, в якій воїн їхав разом зі своїм командиром, влучила протитанкова ракета.
Поховали бійця на Алеї Слави в Калуші. Посмертно Максима Хомича нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня. “Він мріяв пройти Маршем Перемоги Хрещатиком, щоб ми пишалися ним, — підсумовує мати. — Ми пишаємося тобою, сину! Бо для нас ти назавше переможець”.
