Він понад усе любив свою сім’ю, рідне Закарпаття та Україну. Саме тому добровольцем приєднався до війська.
“Батько чоловіка був вірменин, мама — українка. Армен закінчив університет в Ужгороді, здобув фах вчителя фізики. Якийсь час працював за спеціальністю, потім став головним інженером у лісгоспі, трудився на Перечинській дільниці “Закарпатгазу”, — розповідає дружина воїна Вікторія Петросян. — Познайомилися ми з чоловіком, коли він був підприємцем і шукав бухгалтера. А я шукала роботу. Із часом ділові стосунки переросли у любовні. Коханий підкорив своєю турботою, щирістю, добротою. Невдовзі ми побрались, народився син Артем, якому тепер 11 років. Від попередніх стосунків в Армена двоє дітей. Він був хороший батько. У вільний час чоловік захоплювався машинами, любив читати, особливо історичні книжки та фантастику”.
У квітні 2022 року Армен Петросян долучився до лав 68-го окремого батальйону 101-ї окремої бригади ТрО Закарпаття. “Пригадую таку історію. У нас виникла проблема з відпустками. Армен, як командир 3-го взводу, зібрав рапорти зі усієї роти з графіком відпусток. А тоді пішов до командування їх підписати, — каже побратим воїна Олександр Волосянський. — І що ви думаєте? Майже всі бійці роти до вересня побували у відпустках і нарешті обійняли рідних. Він був діяльний, відповідальний, щирий і добрий. Коли ми брали участь у контрнаступі на Харківщині, Армен став уже командиром стрілецької роти. Було за честь служити з ним. Бо він цінував і беріг кожного бійця”.
17 вересня під час розвідувальної місії між населеними пунктами Амбарне та Мілове, що на Харківщині, загинули семеро військовослужбовців. Серед них був і старший лейтенант Армен Петросян із позивним “Ара”.
“Десь пополудні зі штабу нас спитали, коли ми бачили Армена востаннє, бо він не з’явився на нараду, — згадує Олександр Волосянський. — А невдовзі вийшов на зв’язок побратим з іншого взводу і повідомив, що хлопців знайшли мертвими. Ми поїхали на те місце. Їхні тіла були заміновані. Ворожа ДРГ підстерегла машину, в якій їхав Армен з бійцями, і підірвала заздалегідь закладену міну... У загиблих забрали все, навіть документи. Невдовзі побратими евакуювали тіла воїнів, розмінували. На щастя, вибухівка не спрацювала”.
50-річного Армена Петросяна поховали з усіма військовими почестями в рідному Перечині на Алеї слави кладовища “Полякове”. Побратими сподіваються, що держава хоча б посмертно відзначить його мужність.
