На позицію, де солдат на позивний “Танкіст” п’ять днів самотужки відбивався від ворога, вони примудрилися безпілотником доправити 40-кілограмовий електровелосипед. Щоправда, зробили це не з першої спроби. Операція кілька разів зривалася, а боєць був на волосині від смерті.
“Ми виконували завдання на Сіверському напрямку, — розповідає начальник штабу 4-го батальйону оперативного призначення “Сила Свободи” Микола Гриценко. — Ворог там щосили намагався прорвати нашу оборону, застосовуючи найрізноманітнішу тактику. І сталося так, що одна з наших позицій опинилася в оточенні противника. Хлопці тримали оборону до останку. Їх зі самого початку було четверо. Двоє загинуло під час відбиття штурму — внаслідок ворожого скиду”.
“Ми залишилися з Михайловичем удвох, — ділиться пережитим Андрій Ткачук на позивний “Танкіст”. — Наші дрони як могли прикривали нас зверху. Але орки кинули нам просто в нору (укриття на позиції. — Авт.) два балони газу і запальничку. Ми загорілися. Михайлович виліз нагору, щоб загасити вогонь. Я почув три скиди: спершу один, потім ще два. А далі — тиша. Спробував вибратися наверх, чую, дрони гудять, подався назад. Передав по рації: “Михайловича вже немає... Бачив лише його черевика”.
У самого “Танкіста” були поранені нижні кінцівки — боєць не міг нормально пересуватися. Але не здавався. П’ять днів самотужки відбивався від противника. “Ворожі FPV-дрони постійно полювали на мене, — згадує Андрій. — Я не міг вийти по провізію. Орки лізли і лізли. Якось у мене заклинив автомат — не мав чим стріляти. Залишилась одна граната. І тут до входу в укриття, де я сиджу, наближається кацап. У мене не було вибору: кидаю гранату — вона потрапляє у FPV-дрон, розривається і влучає в орка”.
Бійці у штабі вирішили: треба рятувати “Танкіста”. “Довго думали, як реалізувати евакуацію, — каже Микола Гриценко. — Придумали варіант з електровелосипедом — його мав донести “важкий” дрон. Треба було брати до уваги час доби (вдень “важкі” борти типу “Вампір”, “Кажан” чи Heavy-Shot добре чути й видно на фоні неба), погодні умови та вагу електробайка, а це до 40 кілограмів. “Вампіри” і “Кажани” тягнуть до 15 кілограмів. Heavy-Shot — до 40 кілограмів, але лише два кілометри. А треба далі. Ми робили декілька спроб. Першого разу, коли борт із велосипедом летів на евакуацію, нам його збили. Другого разу не витримали мотори — згоріли, дрон із велосипедом упав. На третій раз ми підв’язали байк на лебідку і відправили розібраним до іншої позиції, ближче до лінії зіткнення. Там його скрутили, ввімкнули і запустили до нашого пораненого”.
Начальник штабу із хвилюванням переповідає, як відбувалась сама операція. За його словами, оператори БпЛА відпрацьовували по всіх укриттях противника, щоб у нього навіть думки не було вилізти, прикривали піхотинця димом. Нарешті борт долетів до позиції, спустив велосипед, “Танкіст” вийшов, узяв його. Але далі став вовтузитися — щось пішло не так. Виявляється, троси заплутались у колесах. На щастя, чоловік дав собі раду — розплутав, сів і поїхав. “У той момент на КСП був такий крик, вереск, наче ми вперше у світі запустили в небо літак, — згадує Микола Гриценко. — “Танкіст” подолав 400 метрів — для нас ці 15 хвилин тривали, як пів життя. Уже наблизився до сусідньої позиції і тут здійнявся дим. Андрій наїхав на дистанційну міну. Запала тиша... Дим розвіюється, бачимо, виходить “Танкіст” із поламаним байком. Чуємо, питає у командира роти, з яким постійно був на зв’язку: “Що мені далі робити?!” Ми кричимо: “Іди вперед, не зупиняйся! Ми в тебе віримо!” Він пройшов ще 200 метрів, і тут вибігли хлопці зі сусідньої позиції, схопили його, затягнули у своє укриття”. Микола каже, що “Танкіст” повівся відважно, і хлопці теж, бо вийти на його порятунок було дуже ризиковано.
“Ангел-охоронець уберіг Андрія, — не приховує радості начальник штабу. — Добре, що колесо на міну наїхало, а не він ступив. І хлопці-пілоти спрацювали якнайкраще. Молодці, не здалися. Купили один байк, другий, третій... Якщо ви бачите якийсь збір на електровелосипед, моноколесо чи таке інше — не дивуйтеся, а донатьте. Ця операція коштувала нам двох байків, а це 100 тисяч гривень, і двох бортів Heavy-Shot вартістю 15 тисяч доларів кожен. Але ми врятували людське життя. А воно — найцінніше”.
