Коли почалася велика війна, Сергій Кириленко перебував у Маріуполі. Ризикуючи життям, вивів свою групу з оточення. Рідні, друзі й побратими кажуть: він був справжній професіонал, а ще — сміливий, принциповий і водночас милосердний.
“Мій син навчив мене більшого, ніж я його за все життя, — розповідає батько воїна Володимир Кириленко. — Ця втрата змінила моє ставлення до багато чого, що колись вважав важливим, потрібним. Час іде, а прийняти те, що Сергія вже немає, не можу... Я — військовий. Тому з професією син не вагався й обрав шлях воїна. У 2014 році Сергій вступив до Кам’янець-Подільського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою. Далі навчався на факультеті правоохоронної діяльності Національної академії Держприкордонслужби імені Богдана Хмельницького, яку з відзнакою закінчив у 2020-му. Спочатку служив у Житомирському прикордонному загоні. А в липні 2021 року обійняв посаду старшого офіцера 23-го загону Морської охорони ДПСУ, який дислокувався у Маріуполі. І дістав звання старшого лейтенанта”.
За словами батька, у перші дні повномасштабного вторгнення ситуація в Маріуполі була дуже складною, росіяни фактично заблокували його. Щоб не допустити прориву ворожої піхоти і техніки, командування наказало оборонцям зайняти ключову позицію на підступах до міста. Серед них був і офіцер Сергій Кириленко. “Він дбав про підлеглих, підтримував їхній бойовий і моральний дух, — провадить далі пан Володимир. — Син навіть віддав свій автомобіль одному з матросів, щоб той міг підвозити гаряче харчування з польової кухні загону, а також — сухпайки, медикаменти та інші потрібні речі не лише для особового складу, але для й цивільних. 13 пекельних діб Сергій з побратимами стримував натиск ворога на північній околиці Маріуполя. 21 березня, опинившись в оточенні, син дістав наказ вивести групу з блокадного міста. І впорався з ним. Виходячи з Маріуполя, Сергій допоміг евакуюватися двом родинам з дітьми. Щоб вирватися звідти, йому довелося проїхати 22 ворожі блокпости, маючи при собі лише водійське посвідчення, і добратися до Запоріжжя. Дорогою син фіксував місця дислокації російських військ і потім передав ці важливі дані СБУ”.
У червні Сергій Кириленко здобув ступінь магістра з права, а згодом, пройшовши додаткову підготовку, продовжив військову службу у складі Зведеного прикордонного загону ДПСУ. “З початку літа 2023-го син воював на передовій. 6 липня група, в складі якої він був, дістала бойове завдання — захопити й утримувати позиції біля села Жеребянки на Запоріжжі, — зауважує батько. — Прикордонники прорвали російську лінію оборони на цій ділянці, і це дало змогу нашим військам продовжити контрнаступальні дії. На жаль, під час штурму син зазнав смертельних поранень”. Поховали воїна у Хмельницькому.
28 червня 2024 року за особисту мужність і героїзм капітана Сергія Кириленка посмертно удостоєно звання Героя України. У пам’ять про сина родина придбала його побратимам FPV-дрони і комплект керування з виносною антеною. “Сергій прагнув відомстити ворогові. За Україну, за хлопців, які полягли в Маріуполі та на інших напрямках, — каже Володимир Кириленко. — Він свою місію виконав до кінця і з офіцерською честю. Але, повірте, наша помста на цьому не закінчилася. Ми мститимемо доти, доки останній російський окупант не згине на українській землі”.
