У 2020 році він вступив до лав ЗСУ. А з початком повномасштабної війни атовець з позивним “Іва” брав участь в обороні Харкова, за що був нагороджений медаллю.
“Євген ріс веселим, непосидючим хлопчиком. Вчився у музичній школі, любив грати на саксофоні й піаніно, займався спортом. Одного разу мене викликали до школи, бо побачили, як син висить на перекладині з трикілограмовими гирями, прив’язаними до ніг, і підтягується, чим налякав вчителя, — згадує мама воїна Ольга Івченко. — Але знаєте, ці заняття спортом, мабуть, зробили свою справу. Бо Женя став справжнім козаком, сильним, дужим, мав зріст 1,90 метра. Мешкали ми спершу на Херсонщині, але у 2018 році переїхали в село Володимирівка, що на Кіровоградщині. На той час старший син Сергій вже був в АТО”.
Зі слів матері, після школи Євген брався за будь-яку роботу, щоб забезпечити себе. Потім була строкова служба в Нацгвардії, АТО. З перших днів великої війни Євген Івченко разом з бойовими побратимами захищав Харківщину, двічі був контужений. Попри те що мав змогу комісуватися, ухвалив рішення залишитися у лавах ЗСУ. Перевівся до іншої військової частини — 67-ї окремої механізованої бригади ДУК, де служив його брат Сергій. Мав псевдо “Іва” — похідне від його прізвища.
“Євген був оператором протитанкового взводу, двічі проходив військове навчання у країнах Європи, — додає побратим захисника Володимир Вірьовкін. — Брав участь у бойових діях на Сході, зокрема боронив Невське на Луганщині”.
Сержант Євген Івченко загинув 23 квітня 2023 року в Бахмуті. “Коли підрозділ здійснював передислокацію, росіяни обстріляли його з артилерії, — додає Володимир. — Того дня полягли Євген і ще троє бійців — “Вітос”, “Джин” та “Баракуда”. А брат Жені, Сергій, дістав важке поранення, але вижив”.
“Втрата дитини — найгірше, що може статись. Нема і дня, щоб не плакала за сином, не пригортала до грудей його портрет, — ділиться мати. — Війна принесла багато горя у нашу родину. Дядько Євгена — Марат — загинув у березні 2023-го також під Бахмутом. А старший син Сергій, попри те, що має можливість звільнитись зі служби, після лікування й реабілітації і далі боронить державу. Каже, що тепер воює за двох і мстить за смерть брата”.
