Ольга Тегзе із села Нижній Коропець каже, що зір її вже підводить. Але розуміє, що нашим захисникам треба допомагати. Тому готова працювати стільки, скільки буде потрібно. Хоч процес створення маскувального костюма непростий.
“Бабуся понад 40 років працювала бібліотекаркою, певно, тисячі книжок перечитала. А улюблені — історичні, — розповідає онука волонтерки Зоя Туряниця.— І на пенсії не сиділа склавши руки — маємо господарство, город. Коли почалось повномасштабне вторгнення, бабуся, щоб відігнати погані думки, брала спиці та в’язала бійцям на передову шкарпетки. Передала десятки пар і дуже раділа, коли потім отримувала від воїнів слова подяки”.
Зоя Туряниця вже третій рік активно волонтерить. Навіть започаткувала акцію “Кікімора в косметичці”. Назва виникла випадково, коли чекали на замовлення в кав’ярні з подругами. За її словами, нещодавно надійшов від військових запит на 100 маскувальних костюмів.
“Колега Стас Тараканов зібрав донати, закупив основу, а моя робота — дати всім охочим тканину й інші матеріали, перевірити якість костюмів і навчити робити все правильно, — додає волонтерка. — Щоб якнайшвидше виготовити маскувальні костюми, попросила подруг та знайомих про допомогу. Почувши це, бабуся Ольга і собі зголосилась. Я у пральній машинці фарбувала тканину, а вона допомагала руками її розминати. Процес дуже клопіткий — кожен сантиметр бабуся накручувала на долоньки, щоб було рівненько. Після того як тканину потяли на смужки, вона сіла плести на терасі коло будинку. Працює чотири-п’ять годин на день без спочинку”.
За тиждень жінка виплітає один-два маскувальні костюми. Готові вироби волонтери відправляють до одного з підрозділів Нацгвардії.
“Таких звірств, які чинять російські окупанти, не було навіть під час Другої світової, — каже Ольга Тегзе. — Доки матиму сили допомагати й бути корисною, робитиму це. Щодня молюсь, аби наші бійці повернулись з війни живими та здоровими”.
