Харків’яни Андрій і Михайло Білаки живуть тепер у Лондоні, але гастролюють по всьому світу. Хлопці виступали не тільки у Європі, а й в Америці. Нині ж працюють в Азії — у Дубаї (ОАЕ). При цьому не забувають про рідну країну, охоплену війною...
Усе почалося у шістнадцять років, коли брати-двійнята (вони з’явились на світ із різницею у 15 хвилин) захопились вуличним воркаутом. Тоді це було модно серед підлітків і хотілося трохи “підкачатись”. Потім була студія “Старий цирк”, де Андрій та Михайло продовжували заняття акробатикою. А через деякий час вони уже не уявляли себе в чомусь іншому. І як тільки зробили хороший номер, вирішили поїхати за кордон.
“Наша перша робота була на круїзних лайнерах, — ділиться Андрій Білак. — Ми побували у Південній Африці, на Індійському й Атлантичному океанах, Середземному, Балтійському та Північному морях, на Карибських і Сейшельських островах, а одного разу навіть перетинали Антарктику... За вісім років подорожей побачили дуже багато! Однак потім вирішили, так би мовити, зійти на берег”.
Звісно, їхнє життя — це постійні тренування. Щодня Bilak Brothers присвячують тяганню “заліза”, силовим вправам, розтягуванню та іншим “екзекуціям” три-чотири години. Якщо ж хлопці мають виступати, то — дві-три. Нині вони працюють майже кожного дня. Тобто мають лише один вихідний на тиждень. Майданчик — ресторан Billionaire, що на 61 поверсі дубайського хмарочоса!
Та до такого ритму роботи їм не звикати. Як і до необхідності дотримуватися особливого раціону. Виявляється, брати харчуються лише двічі. Тобто мають сніданок і вечерю. У перший прийом їжі в меню переважають фрукти (від бананів і апельсинів до ківі та манго), а в другий — м’ясо (зазвичай це курятина) з рисом або ж шаурма. Хліб — нечасто, спиртне — ду-у-уже рідко, солодке — взагалі табу! Зате протеїни — must have.
Андрій та Михайло беруть також участь у телешоу. У грудні на екрани вийшла популярна програма “Франція має талант”: українські артисти дійшли там до півфіналу, підкоривши прискіпливе журі та вибагливу публіку. До того вони уже виступали на такому ж конкурсі в Іспанії, де теж опинились у півфіналі. Знялись і в англійській версії цієї франшизи, але наразі передача ще чекає ефіру. Тому хлопці воліють притримати інтригу...
Неважко здогадатися, що найбільше їхніх шанувальників серед представниць прекрасної статі. Вони — найактивніші і під час голосувань на ТБ, і під час виступів живцем. “Реакція жінок буває доволі несподіваною, — каже Андрій Білак. — Іноді справа не обмежується подяками й компліментами. Нас дуже відверто й дуже відкрито запрошують на різного роду приватні івенти, назвімо їх так. Особливо жінки не стримуються, якщо вип’ють зайвого”. (Усміхається).
А цього тижня надійшли приємні новини з офісу “Книги рекордів Гіннесса”: її представники офіційно підтвердили одразу два досягнення українських акробатів. Тобто вправи, що виконали Bilak Brothers (не втомлюватиму вас описом цих складних трюків), потрапили на сторінки легендарного видання! Причому на такий крок ще треба було відважитись, адже Михайло Білак мав травму — порвав під час одного шоу хрестоподібну зв’язку й мав операцію на нозі. Відновлення тривало пів року, а потім ще рік чи більше він не міг бігати.
Цікаво, а які гонорари в зіркових артистів? Конкретні суми, звісно, мені не стали розповідати, але вдалося з’ясувати, що місячний гонорар може бути з трьома нулями. Проте, якщо вдасться вигідно укласти контракт, нулів у цій сумі може бути й п’ять! Втім, за словами мого співрозмовника, сьогодні не найкращі часи для індустрії розваг та й конкуренція надзвичайно висока. Тим паче — в Лондоні, куди вони переїхали з Харкова.
До речі, повномасштабна війна застала братів у рідному місті. Певний час вони активно волонтерили, розвозячи продукти тим, хто найбільше потребував, а потім переключились на допомогу військовим. Від окремих захисників, зазвичай друзів та знайомих, котрі йшли на фронт, до різних підрозділів. Починали з рюкзаків, взуття, наколінників та іншої амуніції, а потім перейшли на генератори, перехоплювачі дронів, машини й т. д.
“Продовжуємо робити це й сьогодні, — мовить Андрій Білак. — Останній РЕБ купили не так давно. Час до часу організовуємо збори серед наших фанів за кордоном. Тепер, щоправда, це дуже непросто. Тому нерідко витрачаємо свої гроші. Принагідно не втомлюємось нагадувати на Заході, що війна в Україні триває й, на жаль, не відомо, коли закінчиться. Тому треба підтримувати тих, хто захищає світ від агресора”.
