Втілити задумане зміг лише чотири роки тому, вийшовши на пенсію. Під виноградні кущі господар із села Великі Гаї виділив 15 сотих городу.
“До пенсії я працював слюсарем, на будівництві, сім років був за кордоном, ніякої роботи не цурався, — розповідає Андрій Онуферко. — Та й навіть досягнувши 60 років, не захотів сидіти без діла і підробляю охоронцем. Садівництвом захоплювався ще замолоду, але все не було на нього часу. На початку пандемії коронавірусу діти подарували мені планшет. Переглядав чимало роликів про вирощування винограду. І таки вирішив зайнятися цією справою. Тим паче, що город маю великий. Перші саджанці замовляв в одному з інтернет-магазинів, але там нерідко махлювали, підмінювали сорти, тож став купувати їх у досвідчених господарів. Слава Богу, вони працюють на совість. Нерідко обмінюємося досвідом”.
Нині пан Андрій вирощує на присадибній ділянці 70 сортів винограду, 40 з них уже плодоносять.
“Обов’язково обробляю кущі від шкідників і хвороб, сапаю під ними декілька разів протягом сезону. Для поливання запасаю дощівку й коли спека, то під кожну ліану даю по 10 — 15 літрів води. А ще накриваю виноград сіткою для тіні, щоби ягоди не палило на сонці, — зауважує господар. — Цього року він достигає довше, бо весна була холодною, а літо — доволі дощовим. Які мої улюблені сорти? Важко сказати. Мабуть, сорт Джованні та Слава Україні. Останній вивели у нас, ягоди хрумкі, помірно солодкі й чудово втамовують спрагу. Декілька десятків сортів цьогоріч дали “сигналки”, тобто вродили вперше. Наступного року вже буде гідний урожай. До речі, о цій порі, як виноград дозріває, на грона одягаю спеціальні мішечки, які захищають від птахів та ос. Планую якнайдовше зберегти грона, аж до перших приморозків”.
Наприкінці жовтня — на початку листопада, коли листя опаде, господар обробляє виноградну лозу бордоською рідиною чи залізним купоросом. “Також можна підживити її хімічними добривами, в складі яких калій та фосфор. Або ж обприскати кущі натуральним добривом (на десять літрів води — два-три літри сироватки). Такий саморобний засіб і підживить рослину, і захистить від грибкових недуг, — радить Андрій Онуферко. — Щодо обрізання винограду, то все залежить від погодних умов. Його варто проводити після перших приморозків, видаливши залишки пасинків, листя, вусів і хворих пагонів. На зиму молоду лозу вкриваю агроволокном, пригнувши її до землі, чи старими мішками”.
Зібраним урожаєм пан Андрій пригощає рідних, близьких, сусідів. “Торік сваха радила продавати грона. Та я не до того, як кажуть, не до гешефту, — сміється співрозмовник. — А от ділитись з іншими й робити людям приємність — люблю. Виноград без кісточок (кишмиш) сушу, виходять смачні родзинки. Можливо, спробую ще крутити компоти. На жаль, живу сам, дружину поховав, син увесь час на роботі, дочка — за кордоном, нема кому допомогти. Але обов’язково експериментуватиму з ягодами”.
