Організував роботу священнослужитель із Мукачева. А допомагають йому двоє братів-механіків, які у своєму дворі перетворюють звичайні буси на медеваки з антидроновими сітками, РЕБами та камерами нічного бачення.
“Під час Революції Гідності й АТО я жив та працював на Волині. Вів гурток з боксу для хлопців і дівчат, багато моїх вихованців їздили на Майдан. Тоді ми організували музичний гурт “Пів ноти”, виступали з благодійними концертами, а виручені кошти передавали на медичні засоби для військових, — розповідає очільник “Відчайдушних”, пастор однієї з релігійних громад Олександр Коропець. — А десь через пів року після повномасштабного вторгнення ми почали робити евакуаційні машини для фронту. Наші джипи та буси нині працюють на першій ланці евакуації”.
До команди “Відчайдушних” входить 12 волонтерів, які пройшли курси тактичної медицини. Усі обов’язки між ними розподілені. Наприклад, Олександр Коропець відповідає за доставку машин. Коштами на автівки та їхнє переобладнання допомагають спонсори. У середньому одна машина вартує 12 тисяч євро, але бувають і дорожчі. Все залежить від “начинки”. Роланд Матола — інженер-механік, який з початку вторгнення переобладнує машини для фронту. Він працює разом із рідним братом Олександром, якого тут називають Шоні. Вони — власники станції техобслуговування.
“Ось нещодавно за три тижні ми переобладнали імпортний бус на медевак і передали його військовим на Покровський напрямок. Він з антидроновою сіткою, РЕБом та камерою нічного бачення, — додає Олександр Матола. — Під водійським сидінням у машині встановили сухий фен — це автономний повітряний обігрівач, який працює на пальному і не залежить від двигуна. Антидронова сітка обійшлася нам у понад 40 тисяч гривень. Також у медеваку є камера, монітор, машина добре працює при вимкненому світлі, в режимі маскування. Випробовували вдома, все чудово”.
Волонтери допомагають усім військовим, котрі звертаються до них із запитами. Кажуть: транспорт на фронті — розхідний матеріал.
“Якось ми робили для нацгвардійців квадроцикл з візком для евакуації. Вони перебували на Куп’янському напрямку, де всі поля всіяні вирвами від мінометів та артилерії, проїхати вкрай важко. Тож наш квадроцикл не одне життя врятував, — зауважує Олександр Коропець. — Загалом за час роботи ми перейшли на бронювання машин легкими, міцними матеріалами. Якщо колись це був метал, то зараз — кевлар”.
“Відчайдушні” також возять у зону бойових дій продукти для цивільних і корм для тварин. “Не раз і ми з командою були за мить до біди, але наше прагнення допомагати — незмінне”, — підсумовує пастор.
