Про це свідчать дані опитування, що проведене соціологічною групою “Рейтинг” (Rating Group). На думку респондентів, Україна має погодитися на припинення вогню лише за умови міжнародних гарантій безпеки. Про результати опитування говоримо з Глібом Кузьменком, експертом з досліджень, керівником відділу комунікацій Rating Group.
— То яким українці бачать фінал війни?
— 82% опитаних підтримують дипломатичний шлях її завершення. 62% — варіант перемовин із залученням інших країн, 20% — прямі переговори з РФ. З іншого боку, це не означає, що українці готові на мир за будь-яку ціну. Тут йдеться лише про готовність до дипломатичного врегулювання. Факторів може бути багато. Але приблизно з початку 2024 року настрої почали все більше тяжіти до перемовин. Приблизно тоді стало зрозуміло, що як Росії, так і Україні буде дуже важко зробити якийсь стрімкий і водночас масштабний прорив на фронті.
— Що для українців є ключовими гарантіями безпеки?
— Головна гарантія — це фінансування партнерами української армії та надання їй зброї (так вважають 52% опитаних). При цьому суспільство розуміє, що замість нас воювати тепер ніхто не буде. А головними інструментами досягнення національної безпеки українці бачать відповідальність, незалежність, сміливість. Тобто це про власну участь. Зобов’язання союзників вступити у війну в разі повторного нападу (48%) та міжнародне патрулювання повітряного і морського простору (44%) — ще дві важливі гарантії. Перша — це гарантія на роки. Друга — нагальне питання, бо нам треба закрити небо й море від ворожих атак на цивільне населення, інфраструктуру. Загалом 75% респондентів кажуть, що тільки за умови безпекових гарантій можна погоджуватися на припинення вогню.
— А що думають українці про підписання двостороннього договору з РФ, а також розміщення іноземних військ на нашій території?
— Понад 60% громадян не вірять у можливість домовленостей з росіянами взагалі, тобто навіть через десятиліття. Тут можна згадувати і Будапештський меморандум, і Іловайський котел, і інші випадки, коли Росія порушувала гуманітарні домовленості. І це лише випадки зі сучасної історії.
Щодо іноземних військ (партнерів), то цю ідею підтримує більш як третина (35%) респондентів. Але чому це не найпопулярніший варіант гарантій? Українці не певні, наскільки це реалістичний сценарій наразі. І є розуміння, що найкраще себе зможемо захистити лише ми самі.
— Найчастіше респонденти вважають, що ми воюємо з Росією насамперед за майбутнє наших дітей та свободу, а не за території та ресурси. Чому так?
— Цей розподіл не означає, що громадянам байдужі наші території та ресурси. Врешті, українці на фронті захищають свої кордони, територіальну цілісність. Тут ідеться більше про те, що люди (передусім рідні), мирне життя й безпека, а також свобода — наші основоположні цінності. Ми воюємо за своє існування, а воно неможливе без свободи. І миру теж прагнемо, проте не ціною свободи. Українці в наших опитуваннях дали дуже чіткий меседж: якщо хочемо жити в мирі та безпеці, потрібна незалежність. А от війна за території та ресурси — це частина стратегічної культури Росії, їхньої стратегічної комунікації. Кремль вбиває у голови росіянам, що Захід хоче захопити їхні території, копалини тощо, тому, мовляв, треба вдарити першими.
— Що українці вважають на сьогодні найважливішим?
— Безпеку родини (у серпні це відзначили 73% респондентів), життя в мирі (62%), свободу (56%) і національну безпеку (55%). Це базові цінності, або ж цінності виживання. Також нам важливо жити в комфорті (25%) і мати внутрішню гармонію (22%).
