Водночас корупція залишається на другому місці (після збройної агресії РФ) серед головних проблем населення. “Дуже серйозною” проблемою її вважають понад 72% громадян. Про це свідчать результати дослідження, яке провела соціологічна компанія Info Sapiens на замовлення Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК).
— Як змінився рівень корупційного досвіду українців за останні декілька років? Чи можна говорити про те, що хабарництва стало менше? — питаємо у Володимира Харченка, керівника відділу узагальнення даних про корупцію та протидію їй НАЗК.
— Під час опитувань ми цікавимось у самих респондентів про те, чи вимагали у них хабар, чи давали вони його, чи використовували якісь зв’язки для залагодження проблем і так далі. Саме цей показник дозволяє коректно відстежувати динаміку змін. Якщо у 2020 — 2021 роках 26 — 27% населення говорили про те, що стикалися із корупцією, то у перший рік повномасштабної війни — 17%, а у 2023 — 2025 роках — 18 — 19,5%. Зокрема, торік таких було 18%. Як бачимо, показник поширеності корупції, порівняно з показниками 2020 — 2021 років, зменшився приблизно на третину. А порівняно з показником 2018-го (тоді з хабарництвом стикалося близько 40%) — більш ніж удвічі.
— Які сфери, за оцінками громадян, нині найбільш корумповані, а які, навпаки, — найменш корумповані?
— Найвищий рівень поширеності корупції — у галузі будівництва й земельних відносин. Майже 32% населення кажуть про те, що стикалися тут із зловживаннями. На другому місці — сфера забезпечення правопорядку та протидії злочинності, тобто діяльність правоохоронних органів, заклади вищої освіти та система охорони здоров’я. У кожній із цих трьох сфер приблизно 25% громадян стикалися з корупцією, тобто кожен четвертий. Зауважу, що за останні два роки поширеність хабарництва у сфері медичних послуг суттєво знизилася — із 32% до 24%.
Найнижчий рівень корупційних ризиків — у сфері соціального захисту населення (13%), у комунальних дитсадках (9%) та у центрах надання адмінпослуг (5%). Що цікаво, ще у 2021 році про побутову корупцію у комунальних дитсадках говорили приблизно 30% громадян.
— Чим можна пояснити зниження рівня корупції за останніх декілька років? I чому в одних сферах це явище більш поширене, ніж в інших?
— Ситуація значною мірою залежить від особливостей контакту населення з посадовцями у різних сферах, тобто від того, де люди отримують послуги і як взаємодіють з державою. Там, де посадовець ухвалює рішення вручну й де є простір для суб’єктивності, наприклад у будівництві чи в земельних питаннях, ризики корупції вищі.
Другий фактор — це складність і вартість послуг. У сферах, де ціна питання висока, а процедура доволі складна, людей та бізнес частіше стимулюють шукати неформальні способи вирішення питань. Третій чинник — рівень регламентованості та цифровізації. У сферах, де процеси чітко стандартизовані, де мінімізований контакт із посадовцем, як, наприклад, у ЦНАПах або у сервісних центрах МВС, показник поширеності корупції суттєво нижчий. Ну і, звісно, багато залежить від самої держави. Менше зловживань там, де впроваджено конкретні реформи, тобто там, де є цифрові сервіси та механізми контролю за наданням послуг. Ще один важливий фактор — політика формування культури доброчесності серед держслужбовців.
Варто наголосити, що зниження рівня корупції — це такий собі двосторонній рух: з боку держави й з боку населення. Мають бути інституційні зміни та нетерпимість до хабарництва у суспільстві. Ми бачимо, що частка тих, хто відмовляється від корупційних практик, зростає. У 2020 році вона становила 47%, а тепер сягає 58%. Це означає, що поведінка людей змінюється. Майже дві третини українців нині не сприймають корупційного способу вирішення власних проблем.
