“Саме цієї осені вирішується, що буде далі в цій війні”, — таку заяву зробив президент Володимир Зеленський, який днями відвідав Сполучені Штати і презентував там план перемоги України Джо Байдену, двом кандидатам у президенти, Конгресу, а також лідерам країн-партнерів.
“Америка має достатню силу, щоб разом з Україною, разом з нашими союзниками забезпечити те, чого ми прагнемо найбільше. Нам потрібен мир. Саме так, як передбачено Формулою миру. Саме так, як передбачено Статутом ООН. Ми все для цього робимо... Саме зараз визначається, що буде спадщиною нинішнього покоління державних лідерів”, — заявив президент.
Відомо, що план перемоги, який представив Зеленський, передбачає серед іншого надання Києву дозволу на удари вглиб Росії з використанням далекобійних західних ракет, якнайшвидший вступ України до НАТО, а також запровадження нових санкцій, щоб послабити спроможність Росії продовжувати війну. “План перемоги — це зміцнення України. Ми ближче до миру, ніж думаємо. Ми ближче до закінчення війни”, — наголосив глава держави.
Утім, як зазначають аналітики, проблема в тому, що в Києва та Заходу різне бачення перемоги України. Зеленського навіть питали, що буде, якщо Джо Байден відхилить план перемоги. “Якщо він відмовиться, тоді нам доведеться далі жити за планом “Б”. І це сумно... Це означатиме, що Америка не хоче української перемоги”, — відповів президент, зазначивши, що Україна пропонувала Заходу план “А” до повномасштабної війни, який передбачав превентивне посилення санкцій проти Росії, але цього не сталося...
— Чому Володимир Зеленський вважає, що ця осінь може бути вирішальною?
— План перемоги Зеленського передбачає, що Захід повинен забезпечити не лише санкційний тиск на Москву, а й решта умов для того, щоб Україна могла дати відсіч російській агресії, — каже політтехнолог Андрій Золотарьов. — Передусім йдеться про боєприпаси, зброю та гроші. Хтось скаже, що гроші не гарантують перемоги. Так, але брак грошей гарантує поразку.
Дуже важливо, якою надалі буде політика США щодо України. Є побоювання, що після перемоги Камали Гарріс Україна для США відіграватиме значно меншу роль. А в разі приходу до влади Дональда Трампа взагалі може йтися про задоволення імперських амбіцій Росії за рахунок українських територій — щоб вона відмежувалася від Китаю і не виступила разом з ним проти колективного Заходу.
Геополітична ситуація для нас дуже складна. Штати намагаються перекласти тягар підтримки України на Європу. А канцлер Німеччини, однієї з найпотужніших країн ЄС, Олаф Шольц каже, що Україна має домовлятися з Росією про мир. Це не додає оптимізму.
— Як на мене, президент має на меті заручитися потужною підтримкою Заходу на нинішню осінь, — зазначає керівник політико-правових програм Українського центру суспільного розвитку Ігор Рейтерович. — Це, по-перше, повинно стати сигналом Росії, що всі з Україною і що Москві не варто сподіватися на закінчення війни на її умовах.
По-друге, це дозволить реалізувати ту частину мирного плану, яку можна назвати примушенням Росії до миру. Оскільки Росія не хоче сідати за стіл перемовин, ми повинні її змусити це зробити. І в цьому контексті осінь може бути вирішальною. Чому? Бо якщо ми отримаємо всю ту зброю і всі ті дозволи, на які розраховуємо, то Росія просто не зможе зробити для нас темну зиму. Ми навіть можемо відповісти їй жорсткіше. Це змусить Путіна замислитися про безперспективність війни, яку РФ веде проти України.
— Чи можливо, що ще цієї осені Штати змусять Путіна до переговорів?
— Ні, про вирішення питання війни цієї осені не йдеться, — певен директор Українського інституту політики Руслан Бортник. — Цієї осені, надто після президентських виборів у США, визначатиметься курс Вашингтону стосовно російсько-української війни на наступні чотири роки. І це матиме вирішальний вплив на перебіг війни. Бо залежно від того, кого американський президент та його команда вважатимуть тим, хто перемагає — Україну чи Росію, формуватиметься політика стосовно війни. Тобто, якщо новий американський президент вважатиме, що перемагає Україна, то її підтримка в цій війні буде збережена і, можливо, навіть розширена. А якщо вважатиме, що перемагає Росія, то, найімовірніше, буде посилений тиск на Україну, щоб вона пішла на якісь компромісні, складні умови миру.
Президент Зеленський наполягає на виділенні додаткових пакетів військової допомоги та на застосуванні додаткових інструментів політичної підтримки, щоб Україна ввійшла в листопад-грудень з хорошою військовою та політичною динамікою і мала вигляд переможця в очах нового американського президента.
● Р. Бортник:
— Насправді Захід не єдиний у своєму баченні завершення війни. Є позиції Лондону, Вашингтону, а є Берліну, Будапешту та Стамбулу. Ці позиції різні. Загалом для більшості західних країн принципово важливо, щоб Україна була суверенною і незалежною, щоб вона збереглася як певний бруствер, як такий собі кордон між Заходом та Росією. Питання відновлення територіальної цілісності України підтримують лише найзапекліші наші союзники, як-от Британія та країни Балтії.
Треба розуміти, що повернення наших територій військовим шляхом означає дуже тривалу війну. До того ж ми не маємо на сьогодні однозначної переваги над російською армією, яка б дозволила викинути агресора з наших кордонів. Потрібно воювати десятиліттями. А ніхто не може спрогнозувати, як закінчиться війна, яка триває десятиліттями. Саме тому тут немає єдиної позиції країн Заходу.
● І. Рейтерович:
— У нас і в Заходу немає принципових розбіжностей щодо мети, тобто щодо закінчення війни. Є розбіжності щодо методів, які дозволяють нам цієї мети досягнути. Ці нюанси можуть бути предметом перемовин із західними лідерами. Ми можемо сподіватися на потужнішу військову підтримку, на посилення санкцій проти РФ. А от щодо інтеграції до НАТО, то, доки триватиме війна, може йтися хіба що про якусь політичну заяву, а не про конкретику.
— Чи можемо ми змусити Путіна сісти за стіл перемовин і домогтися миру, якщо зміцнимо свої позиції?
● Р. Бортник:
— Президент Зеленський та його команда так і кажуть: “От зараз ми завдамо ударів по РФ, посилимо проти росіян тиск, і вони сядуть за стіл переговорів”. Але це малоймовірно. Не варто сподіватися на те, що Росія капітулює, якщо нам дозволять удари далекобійними ракетами на великі відстані. Навіть якщо ми бомбитимемо Москву, вона використає цей привід для загальної мобілізації. Дивіться, нас бомблять уже три роки, нам знищують усю можливу інфраструктуру, але ми не здаємося, правда ж? Ми не йдемо на переговори з поганою позицією.
Для Путіна сісти за стіл перемовин у таких умовах означає втратити владу — радикальні кола просто скинуть його. Так само й Зеленський не може сісти за стіл переговорів, коли Україна в поганій позиції.
Додаткові пакети військової допомоги нам потрібні для того, щоб збалансувати ситуацію. Щоб Росія до кінця року не отримала значної військової переваги, щоб не захопила ще більше українських територій і не почала вимагати від нас якоїсь капітуляції.
— Росію можна змусити до переговорів, — зауважує керівник Аналітичного центру “Об’єднана Україна” Ігор Петренко. — Ми вже досягли чимало успіхів. Маємо Курську операцію, власні оборонні спроможності в частині далекобійних ударів і так далі. Натомість РФ уже понад дев’ять місяців веде наступ на Покровському напрямку, має проблеми з людським ресурсом та бронетехнікою тощо. Ми говоримо західним партнерам: “Дивіться, росіяни вже видихаються, нам потрібен дозвіл на використання далекобійної зброї, потрібно посилити санкції проти агресора”.
Ми можемо військовим шляхом звільнити деякі території, Курщину обміняти на окуповані частини Херсонської та Запорізької областей. Тобто вже є предмет для перемовин. Щодо решти територій, то їх можна згодом повернути дипломатичним шляхом. Наприклад, в обмін на скасування західних санкцій проти РФ.
— Чого варто чекати, якщо Штати не підтримають план перемоги України? Скільки може тривати війна?
● І. Рейтерович:
— Затягування війни — це об’єктивний сценарій у разі ненадання підтримки з боку наших західних партнерів. Президент тут має рацію: плану “Б” як такого не існує, нам доведеться діяти на тактичному рівні. І хоч би як Зеленський хотів закінчити війну до кінця року, зробити це неможливо. Про якийсь формат перемовин, найімовірніше, йтиметься навесні-влітку наступного року.
● Р. Бортник:
— Міністр закордонних справ Британії на закритому заході для своєї партії заявив, що пік війни припаде на 2025 — 2026 роки. І це правда. Сьогодні війну можна завершити лише шляхом компромісів, взаємних поступок, на що сторони не готові, або через якесь диво — має прилетіти якийсь чорний лебідь.
