Низка держав, зокрема й Україна, обговорюють на рівні радників із питань безпеки формат можливого мирного процесу. Про це заявив канцлер Німеччини Олаф Шольц. За його словами, посередницькі ініціативи для припинення війни в Україні були завжди.
“Наприклад, одразу після початку вторгнення Росія і Україна вели переговори одна з одною, — зазначив Олаф Шольц. — Тоді перемовини провалилися, тому що Росія використовувала їх лише для того, щоб прикрити перекидання своїх військ на схід для великого наступу. А після того, як світ побачив злочини російських військових на Київщині, зокрема масові вбивства в Бучі та Ірпені, переговори втратили будь-яке підгрунтя”.
Канцлер Німеччини переконаний: мир можливий у будь-який час. “Путін просто повинен припинити свою варварську війну і вивести війська”, — наголосив він.
Водночас, пишуть західні медіа, український уряд нібито побоюється, що нинішня лінія фронту може стати основою для майбутніх мирних переговорів. “Але небезпека сьогодні така велика, що це аж ніяк не найгірший варіант”, — вважають британські аналітики.
Тим часом президент Чехії Петр Павел заявив, що наразі неможливо уявити, як Україні та Росії вдасться домовитися про припинення воєнних дій. На його переконання, війна в Україні завершиться або поразкою однієї зі сторін, або усвідомленням того, що ніхто не зможе досягти своїх цілей повністю. “Може настати момент, коли Москві та Києву стане зрозуміло, що подальше ведення війни призведе лише до нових витрат, страждань та втрат без надії на успіх”, — зауважив лідер Чехії.
Тож коли і за яких обставин може відбутися діалог про мир між Україною та Росією? Про це — у розмові з керівником політико-правових програм Українського центру суспільного розвитку Ігорем Рейтеровичем, головою правління Центру прикладних політичних досліджень “Пента” Володимиром Фесенком та директором Українського інституту політики Русланом Бортником.
— Чи можна, з огляду на заяву Олафа Шольца, вважати, що на Заході нині готові ініціювати мирний процес між Україною і Росією?
● І. Рейтерович:
— Наразі можливі перемовини лише в експертному форматі, а не на рівні офіційних посадових осіб. Західні країни зберігають такі контакти. А Москва намагається регулярно зондувати ситуацію.
Нині Росія не має бажання сідати за стіл переговорів і вести діалог відповідно до норм міжнародного права. Україна готова у будь-який момент почати перемовини. У нас є офіційна позиція, яка вимагає насамперед того, щоб росіяни забралися геть із нашої території, а далі вже можна буде говорити про інші речі.
Важливий момент: наразі бачимо єдність західних країн з Україною стосовно того, що робити з Путіним, і ця єдність певний час зберігатиметься. Тобто за нашою спиною ніхто перемовин не вестиме. Вони відбудуться лише з ініціативи України.
● Р. Бортник:
— Канцлер Німеччини уточнив, що попередньою обов’язковою умовою мирної угоди є виведення російських військ з окупованих українських територій. Власне кажучи, він дав зрозуміти, що йдеться про формат, який просуває Україна — глобальний саміт миру, 10 кроків президента Зеленського і так далі. Тобто Україна хоче створити міжнародну коаліцію на підтримку своїх пропозицій мирного врегулювання.
Росія ці пропозиції не готова сприймати. Адже Україна і Захід нині вимагають звільнення всіх окупованих територій, зокрема й Криму, покарання воєнних злочинців, виплату репарацій і так далі, тобто фактично капітуляції країни-агресорки. Росія сприйме такі умови лише в разі, якщо зазнає цілковитої військової поразки в Україні або буде внутрішньо дестабілізована.
Разом з тим добре, що європейська дипломатія тепер частіше говорить про мирні переговори. Це означає, що сторони переоцінюють ситуацію, починають тестувати позиції один одного, шукати чи реанімувати моделі можливого мирного врегулювання.
— Коли ж можуть відбутися переговори?
● В. Фесенко:
— Варіантів і нюансів може бути безліч, але зазвичай переговори про завершення війни відбуваються за двох базових умов. Перший варіант: коли перемагає одна сторона, а друга підписує мирний договір на умовах переможця. Тобто або Росія переможе, і ми змушені будемо підписувати договір на російських умовах. Або ми звільняємо всі окуповані території, і Росія змушена буде це визнати. Висловлю свою суб’єктивну думку: у найближчій перспективі, як мінімум у найближчі три місяці, обидва варіанти малоймовірні. Я не бачу наразі жодних передумов для цілковитої перемоги однієї зі сторін.
Другий базовий сценарій — це коли війна заходить у глухий кут, коли стає очевидним, що жодна зі сторін не перемагає і не може перемогти. Виникає та сама патова ситуація, про яку писав ще минулого року Залужний. Що тоді робити? Тоді можуть розпочатися переговори.
Це не означає, що відразу підпишуть якийсь договір. Відомі випадки, коли переговори тривають не один рік. Іноді, щоправда без бойових дій, вони можуть тривати й десятки років. Думаю, в нашому випадку це найімовірніший сценарій на майбутнє — війна завершується домовленістю про припинення бойових дій, без мирного договору. Так, як, наприклад, закінчилась війна в Кореї 1953 року.
— Які умови для переговорів можуть бути прийнятними для нас і для Росії?
● І. Рейтерович:
— Проблема в тому, що однаково прийнятних для нас і для Росії умов на сьогодні немає. Росія хоче як мінімум заморозити ситуацію на тому рівні, на якому вона нині перебуває. Ми собі цього дозволити не можемо.
Україна могла би погодитись на переговори, якби Росія відійшла на кордони перед початком широкомасштабного вторгнення, а щодо решти тимчасово окупованих територій було б ухвалено певні рішення на перспективу. Але росіяни на це не готові, вони, так би мовити, схопили зірочку, вважають, що зможуть отримати більше, ніж мають. Думаю, що як мінімум ще одну спробу наступу вони зроблять у травні-червні.
Може бути так, що ворог покладе ще 100 — 200 тисяч своїх вояків, ми нищитимемо їхні склади, логістику й врешті зруйнуємо Кримський міст. Тоді ситуація зміниться, і росіянам доведеться думати про зовсім інше. Наш розрахунок саме на це: ми хочемо максимально виснажити противника й завдати зустрічного удару, а потім вже говорити про перемовини, але з позиції сили.
— Чи можливо таке, що нам усе ж доведеться тимчасово пожертвувати територіями заради миру?
● І. Рейтерович:
— Це можливий варіант, але його наразі не розглядають як ключовий. Важливо, щоб ми мали завчасно заготовлені запасні сценарії, щоб потім їх запропонувати. Це мають бути українські сценарії, а не сценарії, які нам можуть спробувати нав’язати наші партнери. Зрозуміло, що повернення територій може розтягнутися у часі. Але ми маємо приклад колись роз’єднаної Німеччини.
● Р. Бортник:
— Сьогодні, на жаль, ми не можемо деокупувати наші території військовим шляхом. Саме тому західні політики й аналітики у більш чи менш прихованих формах пропонують заморозити війну, зберігши нинішній статус-кво. Тобто виступають за те, щоб лінія фронту перетворилася на лінію нового кордону. Але Росія на такий сценарій не погоджується. Вона хоче ще більше українських територій і висуває як обов’язкову умову захоплення Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей у їх адміністративних межах.
2025-й — це рік виборів на Заході. Європейська та американська політики будуть занурені у внутрішні проблеми. На тлі послабленості Заходу Росія намагатиметься військовим шляхом досягнути максимального результату. А вже після виборів, у 2025 році, вона може погодитись на якийсь варіант перемовин.
● В. Фесенко:
— Може бути так, що війна зайде у глухий кут — лінія фронту стабілізується, і обидві сторони усвідомлять, що не зможуть перемогти. У нас буде розуміння, що нам не вистачає людей на фронті, а більшість українців не хоче воювати. Буде розуміння, що бракує зброї та боєприпасів. А тут ми залежимо від наших партнерів, і вони можуть дати нам лише частину з того, що потрібно, й цього буде недостатньо для того, щоб переламати хід війни на нашу користь.
От що робити в цих умовах? Продовжити війну, щоб кожен рік гинули десятки тисяч українців без жодної надії на перемогу? Чи погодитись на припинення бойових дій, що не означає, що ми погоджуємось на визнання російського статусу окупованих територій? Ми ж не визнавали російського статусу Криму чи незалежності “ДНР” та “ЛНР”, навіть коли підписали Мінські угоди. Не бачу нічого поганого в цьому сценарії.
— Багато хто каже, що не варто приставати на варіант замороження конфлікту, бо Росія може відновити сили й згодом знову піти в наступ.
● В. Фесенко:
— Так. Але й ми можемо відновити сили. Нам відновлення сил потрібне значно більше, ніж Росії. Думаю, розуміння цього є і на Заході. Європейці вважають, що і їм треба накопичити зброю та підготуватися до можливої війни з Росією. Чи може далі бути нова війна? Якщо Росія розумітиме, що Україна разом з партнерами дасть їй гідну відсіч, то малоймовірно, що розпочне новий наступ. Тому що Путін нападає на слабких або на тих, кого вважає слабкими. Безумовно, нам будуть потрібні гарантії безпеки. Вони не можуть бути абсолютними, але має йтися про збереження допомоги нашими партнерами.
